Опубліковано: 29-04-2016, 11:40 / Переглядів: 339 / Новини / Жизнь замечательных людей


Назустріч 200-річчю Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва - Нарис з історії кафедри лісівництва ім. Б.Ф. Остапенка

Нарис з історії кафедрилісівництва ім. Б.Ф. Остапенка

   У 1816 р. на території Царства Польського, крім Варшавського університету і землеробського інституту, були організовані вищі школи: народних вчителів, військова, політехнічна, гірська, лісова.

   Теоретичні навчання у Варшавській лісовій школі розпочалися 7 квітня (26 березня) 1818 р. Початковий курс лекцій з лісової ботаніки і лісівництва прочитав професор ботаніки М.Б. Шуберт.

   Шуберт Михал Богуміл (1787-1860) – біолог і ботанік, систематик живої природи, автор назв низки ботанічних таксонів, які доповнені скороченням «M. Schub.», доктор філософії,професор.

У 1813 р. М.Б. Шуберт призначається професором науки лісівництва у школу права та адміністрації. Після перетворення її у 1818 р. у Варшавський університет М.Б. Шуберт стає деканом фізико-математичного факультету, одночасно викладає лісівництво і дендрологію в школі лісівництва до 1830 р. У 1825-1846 рр. він – директор Варшавського ботанічного саду.

Практичні заняття з лісівництва до 1828 р. проводив професор Людвіг Юсті, якого запросили з Німеччини, пізніше – Віктор Козловський (до 1931 р.). На початку 1832 р. через участь викладачів і студентів у повстанні Варшавську лісову школу закрили.

   Відновилася підготовка лісівників лише після приєднання Варшавської лісової школи до Інституту землеробства в Маримонті відповідно до Закону від 31 серпня 1840 р. Реорганізований навчальний заклад отримав назву – Маримонтський інститут сільського господарства та лісівництва, де студенти навчалися на двох відділеннях: сільськогосподарському та лісовому.

   З 1840 р. лекції з лісової ботаніки і лісівництва на лісовому відділенні читав професор В.Б. Ястшембовський.

Ястшембовський Войцех Богуміл (1799–1882) – учений-біолог, систематик живої природи, автор ботанічних таксонів із доповненням «Jastrz.», доктор філософії, професор.

Закінчив Варшавський університет, де отримав ступінь доктора філософії. Працював там же професором природничої історії, зоології, мінералогії, фізики. Винахідник інструмента для визначення часу в усіх місцях земної кулі, видав кліматичну мапу і збірку метеорологічних спостережень, зроблених у Варшаві протягом майже півстоліття.

З 1851 р. курс лісівництва в Інституті сільського господарства та лісівництва в Маримонті читав лісовий інженер А.І. Голляк.

Голляк Антон Іванович (бл. 1820–після 1876).

У 1842 р. закінчив лісове відділення Інституту агрономії та лісівництва в Маримонті. У 1851 р. склав іспит на звання "надлісничого". З того часу до 1857 р. керував лісництвом Брок і викладав на лісовому відділенні Інституту в Маримонті. У 1862 р. А.І. Голляк стає викладачем лісового відділення і завідувачем лісовим кабінетом у політехнічному і рільничо-лісовому інституті в м. Пулави. Після початку повстання студентів лекції були припинені і до 1968 р. А.І. Голляк проводив наукові дослідження.

   У 1869 р. він продовжив викладати лекції з лісового господарства, таксації та оцінки лісів у реорганізованому Інституті сільського господарства та лісівництва, які проводив до 1874 р.

   З 1862 р. курс лісової ботаніки викладав у політехнічному та рільничо-лісовому інституті в м. Пулави, а з 1869 р. - у реорганізованому Ново-Олександрійському інституті сільського господарства та лісівництва професор Ф.І. Бердау.

Бердау Фелікс Іванович (1826-1895) ? знаний ботанік, фізіолог рослин, мікробіолог, професор, педагог.

У 1846 р. закінчив Ягеллонський університет, отримав ступінь магістра в галузі фармації. У 1862 р. очолив кабінет ботаніки та зоології в політехнічному і рільничо-лісовому інституті в м. Пулави. Йому доручили організувати ботанічний сад у місті. У результаті масової участі студентів у Січневому повстанні 1963 р. Інститут зупинив навчання. Ф.І. Бердау повернувся до Кракова, де захистив докторську дисертацію.

 

    Після відновлення Інституту сільського господарства та лісівництва в 1869 р. Ф.І. Бердау знову в Пулавах завідує кабінетом ботаніки до 1886 р. Праця Ф.І. Бердау про флору околиць Кракова принесла йому велику популярність.

   У 1875 р. лісовий кабінет Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва очолив приват-доцент Й.С. Красуський.

   Красуський Йосип Севастянович (бл. 1830 – після 1882) – учений-лісовод, доцент,колезький радник.

У 1852 р. закінчив Інститут сільського господарства та лісівництва в Маримонті. У 1861 р. отримав звання надлісничого і посаду відповідального секретаря в Урядовій комісії з податків і казначейства (1862-1863 рр.). У 1869-1875 рр. працював у С.-Петербурзі в Департаменті фінансів Царства Польського Міністерства фінансів як високопоставлений чиновник державних лісових справ. У 1875-1882 рр. працював доцентом в Ново-Олександрійському інституті сільського господарства та лісівництва в м. Пулави, читав лекції з вирощування лісів та їх управління. Після 1882 р. займався адміністрацією приватних лісів. Він був автором численних статей у газетах і журналах.

   У 1874 р. до м. Пулави на посаду приват-доцента приїхав О.К. Краузе і викладав лекції з лісового господарства та лісової таксації в Інституті сільського господарства та лісівництва. Був автором численних публікацій у галузі лісового господарства.

Краузе Олександр Карлович (1847-після 1905) – учений-лісовод, ад’юнкт-професор, педагог, письменник.

   З 1976 р. призначений доцентом по курсу лісовпорядкування і лісової таксації, а з 1887 р. – ад’юнкт-професором, завідувачем кабінетом лісовпорядкування і лісової таксації Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва, де працював до реформування інституту. У 1894 р. був заміщений ад`юнкт-професором М.М. Орловим, призначеним завідувачем кафедри лісовпорядкування, лісової таксації ті лісоуправління.

   У 1884-1905 рр. лекції з лісівництва, розведення та облаштування лісів у Ново-Олександрійському інституті сільського господарства та лісівництва читав професор В.Ю. фон Бранке. Його основними інтересами були грибкові інфекції лісової рослинності.

Фон Бранке Володимир Юлійович (1856-1913) – міколог і фітопатолог лісу, кандидат лісознавства, професор.

Від 1884 р. В.Ю. фон Бранке – викладач, доцент, завідувач лісового кабінету, а з 1887 р. – кабінету лісівництва Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва. Кандидат лісознавства (1891). У 1893–1905 рр. – професор, перший завідувач кафедри лісівництва, член Правління інституту. Його дослідження стосувалися питань лісової мікології та фітопатології, хвороб лісу.

   Окрім професора В.Ю. фон Бранке, енциклопедичний курс лісових наук для студентів сільськогосподарського відділення та курс лісокористування для лісового відділення читав ад’юнкт-професор, завідувач кабінету лісокористування М.М. Бурий.

   Бурий Микола Maксимович (?-1903) – учений-лісовод, знавець лісової дослідної справи, ад’юнкт-професор.

М.М. Бурий був першим завідувачем лісової дослідної дачі «Руда». У 1897/98 навчальному році передав завідування М.М. Орлову. У 1894-1903 рр. він читав лекції в Ново-Олександрійському інституті сільського господарства та лісівництва з курсу використання лісів. У 1901-1903 рр. ад’юнкт-професор М.М. Бурий очолював кафедру лісовпорядкування, таксації та лісоексплуатації. Він був автором кількох публікацій, які стосувалися вегетативного розмноження деревних і чагарникових порід.

   У цей період курс дендрології традиційно числився за кафедрою ботаніки, його читав знаний ботанік, доцент В.Ф. Хмелевський.

   Хмелевський Вікентій Фердинандович (1860–1933) – знаний учений, ботанік, професор, педагог.

У 1888 р. В.Ф. Хмелевський є приват-доцентом Харківського університету. З 1889 р. він доцент, завідувач ботанічним кабінетом, а з 1893 р. – перший завідувач кафедри ботаніки Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва. У 1990 р. захистив дисертацію на ступінь магістра ботаніки. У 1901 р. призначений екстраординарним професором, а з 1902 р. – завідувачем ботанічного саду Варшавського університету.

   У 1904 р. кафедру лісовпорядкування, лісової таксації та лісоуправління очолив ад’юнкт-професор О.Г. Марченко, а новостворену кафедру лісокористування – ад’юнкт-професор Й.Г. Сурож. З 1906 по 1917 рр. кафедру лісівництва очолював ад`юнкт-професор М.Г. Шольц-фон-Ашерслебен, який читав курс загального лісівництва.

    Шольц-фон-Ашерслебен Микола Густавович – учений- лісовод, професор, педагог.

   Професор М.Г. Шольц-фон-Ашерслебен опублікував у «Записках Института» класичну працю «Естественное и искусственное возобновление дубрав лесостепной полосы». У ній він пропонував застосовувати в дібровах попереднє комбіноване поновлення, орієнтуючися не лише на самосів, а й на штучне внесення жолудів під намет насаджень. Курс дендрології на кафедрі лісівництва з 1903/04 навчального року почав читати приват-доцент С.З. Курдіані.

Курдіані Соломон Захарійович (1867-1937) учений, лісовод, дендролог, професор.

С.З. Курдіані першим у світі зробив схрещування європейської модрини з японською. У дослідному лісництві "Руда", що належала Інституту, заклав досвід із вирощування географічних культур сосни звичайної (Pinus Silvestris), одержаних із 15 провінцій. Лекції професора З.С. Курдіані опубліковані в 1912 р. у видавництві корпорації "Silvania", яка існувала в Інституті. У 1914 р. С.З. Курдіані разом із Інститутом був евакуйований до Харкова. У квітні 1918 р. він переїхав до Грузії. У 1922 р. професором на кафедру дендрології обирається В.М. Андріїв.

Андріїв Володимир Миколайович (1889-після 1940) – учений-дендролог, професор.

На загальних зборах лісового факультету обраний деканом, рішення затвердили на засіданні Правління ХСГІ 15.11.1929 р. Через реорганізацією інституту 1 серпня 1930 р. вибув зі складу викладачів. Він автор численних праць з дендрології.

У 1917 р. Інститут залишає професор Шольц-фон-Ашерслебен і кафедра загального лісівництва довго залишається вакантною. Курс лісівництва в подальшому читав професор Микола Петрович Новак.

   У 1921 р. в Харківському інституті сільського господарства та лісівництва замість відділень з’явилися нові структурні підрозділи – факультети: агрономічний, меліоративний і лісовий. Тому виникла потреба у створенні нових кабінетів і кафедр. У 1922 р. при кафедрі лісівництва організовано кабінет спеціального лісівництва, який очолив відомий фахівець у галузі лісових культур і лісової метеорології професор А.П. Тольський. У 1923 р. на основі цього кабінету започаткували кафедру лісових культур, керувати якою запросили професора І.О. Яхонтова. Кафедра лісової таксації та лісовпорядкування, якою завідував професор О.Г. Марченко, також розділилася.

   Кафедру таксації очолив професор Б.О Шустов, автор перших таблиць ходу росту дубових насаджень.

  У 1925 р. кафедру загального лісівництва очолив відомий вчений-дослідник професор Г.М. Висоцький. Одночасно він працював завідувачем бюро з лісової досвідної справи при Всеукраїнському управлінні лісами (ВУПЛ).

   Висоцький Георгій Миколайович (1865-1940) – видатний вчений у галузі лісівництва, ґрунтознавства, геоботаніки, фізичної географії та гідрології; академік ВАСГНІЛ і АН УРСР, професор.

Під його керівництвом працювали: В.М. Андріїв, П.С. Погребняк, С.С. Соболев, О.Л. Бельгард, Ф.М. Харитонович, Б.Й Логгінов, М.М. Дрюченко, В.М. Акопов. У 1927 р на лісовому факультеті зорганізується науково-дослідна кафедра лісознавства і лісівництва у складі чотирьох секцій: дендрології, лісознавства, лісових культур і лісових меліорацій. Керівником цієї кафедри обрали Г.М. Висоцького, а секції очолили В.М Андріїв, І.А. Яхонтов і В.Я. Гурський.

У 1929-1940 рр. Г.М. Висоцький працював в Українському науково-дослідному інституті агролісомеліорації та лісового господарства, заснованому за його особистої участі.

   Він автор близько 270 наукових праць. Наукові праці Г.М. Висоцького присвячені впливу кліматичних і ґрунтових умов на лісову рослинність, а також зворотному впливу лісу на довкілля. Ним закладені основи ґрунтової гідрології посушливих районів і розроблено вчення про типи водного режиму ґрунтів; сформульована теорія походження солонцюватості степових ґрунтів.

   Через реорганізацією Харківського СХІ в Інститут зернових культур у серпні 1930 р., лісовий факультет було переведено до Києва, а лісівничі кафедри скасували. Коли у 1934 р. інституту повернули попередню назву, відновила роботу кафедра агролісомеліорації та лісівництва, яку очолив Г.М. Висоцький. У 1935-1941 рр. читав лекції і проводив практичні заняття з лісівництва старший науковий співробітник УкрНДІЛГА М.М. Дрюченко.

   У серпні 1943 р. завідувачем кафедри плодівництва та агролісомеліорації призначили професора І.О. Яхонтова. З вересня 1946 р. у складі плодоовочевого факультету Харківського СГІ відновилася підготовка вчених-лісівників. З цього часу всі лісівничі дисципліни викладалися на кафедрі агролісомеліорації, якою продовжував керувати професор І.О. Яхонтов.

Яхонтов Ілля Олексійович (1874-1957) – учений-лісовод,доктор сільськогосподарських наук, професор.

Професор І.О. Яхонтов відомий лісокультурник, організатор лісонасіннєвої справи, будівничий лісових і плодово-ягідних розсадників в Україні. Крім питань лісовідновлення, він відомий як фахівець з якості деревини, займався підсочкою сосни. Він відроджував лісовий факультет інституту в післявоєнний період. І. О. Яхонтов написав понад 40 наукових і навчально-методичних праць. Під його керівництвом підготовлено 10 кандидатів наук.

   У 1949 р. самостійну кафедру загального лісівництва і дендрології очолив доктор сільськогосподарських наук, професор С.С. П’ятницький.

   Пятницький Сергій Сергійович (1905–1971) – лісовод-селекціонер, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент ВАСГНІЛ, заслужений діяч науки УРСР.

Ним розроблені рекомендації щодо створення полезахисних лісосмуг, вивчена стійкість, довговічність і відновлювальна здатність степових лісонасаджень, природне поновлення дуба і сосни, організована широка мережа селекційних пунктів з гібридизації тополі та її сортовипробування. Під його керівництвом успішно захищено 58 кандидатських і 7 докторських дисертацій. Усього С.С. П’ятницьким опубліковано 118 наукових праць.

   У 1949-1961 рр. на кафедрі загального лісівництва і дендрології викладали також професор Б.І. Гаврилов і доцент Б.П. Падалка (лісова таксація, лісовпорядкування), доценти К.Д. Кондратенко (дендрологія), П.П. Ізюмський (лісоексплуатація і деревинознавство), І.В. Туркевич (економіка та організація лісового господарства), М.Т. Гончар (аеротаксація), М.І. Доля (загальне лісівництво).

   У 1961 р. підготовка лісівників припинилася. На початку 1961/62 навчального року кафедри лісівництва й агролісомеліорації були об’єднані в одну – кафедру агролісомеліорації та лісівництва під керівництвом професора С.С. П'ятницького, який завідував нею до 1971 р. Разом із ним на кафедрі працювали доценти І.Д. Барановський, Б.Ф. Остапенко, старший викладач В.І. Натаров, асистент С.І. Пороша.

   У 1971 р. завідувачем кафедри агролісомеліорації та лісівництва призначено доктора сільськогосподарських наук, професора Б.Ф. Остапенка.

Остапенко Борис Федорович (1922–2006) – учений у галузі лісівництва й агролісомеліорації, академік ЛАН України.

 Основні наукові дослідження Б.Ф. Остапенка стосувалися широкого кола питань лісівництва. Опублікував понад 200 наукових праць, серед них монографії з лісознавства та лісової типології. Він підготував 30 кандидатів наук. У цей період на кафедрі також працювали доценти В.І. Натаров, Б.Л. Величко, М.Р. Казюта, С.І. Пороша, І.Й. Ситнік, О.П. Андрущенко, В.Г. Почуфаров, викладач А.О. Житков.

Професор Б.Ф. Остапенко був ініціатором створення дендрологічного парку та рекреаційної зони навколо навчального містечка.

   У роботах із озеленення активну участь брали: І.Й. Ситнік, М.Р. Казюта, С.І. Пороша, А.Д. Жирнов, О.П. Андрущенко, Б.П. Орлов, Л.М. Святенко, А.О. Житков, В.Ф. Позігун, В.В. Грицайчук, О.В. Філатова та інші співробітники кафедри. Озеленення території навчальних корпусів відбувалося силами студентів під керівництвом Л.І. Кравченко. Зусиллями співробітників та аспірантів – О.Р. Щербака, М.Р. Казюти, С.І. Пороші, О.В. Захаренка, Т.Б. Снісарь у 1975 р. створено музей охорони природи.

   Протягом 1980-1986 рр. науковою групою лісової екології під керівництвом  професора Б.Ф. Остапенка проводилися масштабні типологічні дослідження лісів. У складі цих експедицій брали участь співробітники і аспіранти кафедри: Б.П Орлов, М.Б. Шпільчак, Ю.С. Христук, І.А. Скрипник, Ю.М. Поташов, З.Г Усцова, М.О. Галів, І.Б. Остапенко. За результатами цих досліджень захищено 6 кандидатських дисертацій.

   Під кінець 80-х рр. минулого століття серед викладацького складу відбулися певні зміни: померли В.І. Натаров і Б.Л. Величко, полишили роботу в інституті В.Г. Почуфаров, Б.П. Орлов і А.О. Житков. На викладацьку роботу були залучені молоді кадри з УкрНДІЛГА ім. Г.М. Висоцького: кандидати сільськогосподарських наук О.Б. Величко, В.П. Пастернак, Л.І.Ткач.

   У 1998 р. спільними зусиллями керівництва інституту і кафедри на чолі з професором Б.Ф. Остапенком у складі агрономічного факультету відкрилося лісове відділення і відбувся перший після тривалої перерви набір студентів. У 2002 р. факультет лісового господарства було відновлено. Від кафедри агролісомеліорації та лісівництва у 1999 р. відокремили кафедру лісових культур і меліорацій, яку очолив кандидат сільськогосподарських наук М.М. Ведмідь. Кафедрою лісівництва продовжував керувати професор Б.Ф. Остапенко.

 Колектив кафедри лісівництва, 2000 р. Перший ряд (зліва направо) І.Й. Ситник, Л.І. Кравченко, Б.Ф. Остапенко, Т.М. Леонідова,

В.П. Пастернак; другий ряд М.Р. Казюта, Н.І. Ємельянова, В.Ф. Позігун, С.І. Пороша.

   Для поліпшення навчальної та наукової роботи на кафедру запросили доктора сільськогосподарських наук В.П. Ткача, кандидатів сільськогосподарських наук А.М. Салтикова і С.І. Познякову, кандидата економічних наук А.В. Полупана, досвідченого лісовпорядника С.І. Костяшкіна, спеціаліста з озеленення Л.І. Кравченко, інженерів В.Г. Ємельянова і В.О. Манойло. З 15 лютого 2005 р. кафедру лісівництва очолив доктор сільськогосподарських наук, професор В.П. Ткач.

Ткач Віктор Петрович (1954 р. н.) – учений в галузі лісівництва, академік ЛАНУ, член-кореспондент НААН України.

Наукові праці В.П. Ткача були присвячені типології заплавних лісів. Разом з професором Б.Ф. Остапенком він опублікував навчальний посібник «Лісова типологія». В цей час кафедра поповнився випускниками факультету (В.В. Назаренко, В.А. Солодовник, В.В. Горошко,  С.М. Бугайов,  О.М. Швачка). У Скрипаївському навчально-дослідному лісгоспі викладачами і студентами була закладена серія стаціонарних пробних площ у соснових, дубових і вільхових насадженнях. У 2008 р. від кафедри лісівництва відокремилися кафедра лісоуправління та лісоексплуатації.

   З 22 лютого 2012 р. завідувачем кафедри лісівництва призначили кандидата сільськогосподарських наук, доцента А.М. Салтикова.

   Салтиков Андрій Миколайович (1959 р. нар.) – учений-лісовод, дослідник природного поновлення пристепових борів.

   Наукові інтереси А.М. Салтикова стосувалися природного поновлення пристепових борів. За його завідування значно посилився науково-педагогічний склад кафедри. Для роботи були запрошені кандидати сільськогосподарських наук, доцент Ю.М. Поташов і старший науковий співробітник О.С. Мажула, захистили кандидатські дисертації викладач І.М. Мікуліна і старший викладач В.В. Горошко. Восени 2013 р. за ініціативи кафедри на факультеті лісового господарства провели міжнародну науково-практичну конференцію «Лісівнича освіта і наука: історія, сучасний стан та перспективи розвитку». За 2012-2015 рр. співробітниками кафедри опубліковано чотири навчальних посібники, 8 методичних рекомендацій, два робочих зошити для виконання курсових робіт, перевидані курси лекцій з дисципліни «Лісова типологія». Нарешті, за ініціативи А.М. Салтикова, 3 квітня 2015 р. кафедрі лісівництва було присвоєно ім’я професора Б.Ф. Остапенка.

Колектив кафедри лісівництва, 2012 р. Сидять (зліва направо) Т.О. Салтикова, С.І. Познякова, А.М. Салтиков, І.Й. Ситник,

І.М. Мікуліна; стоять Н.І. Ємельянова, В.П. Ворон, В.В. Горошко, Ю.М. Поташов.

   Із квітня 2015 р. тимчасово обов’язки завідувача кафедри виконувала кандидат сільськогосподарських наук, доцент С.І. Познякова, а з вересня того ж року кафедру очолює доктор сільськогосподарських наук, професор В.П. Пастернак. На кафедрі також працюють кандидати сільськогосподарських наук, доценти І.Й. Ситнік, Ю.М. Поташов, В.В. Горошко, кандидат економічних наук, завідувач музеєм охорони природи О.М. Савельєва, старший лаборант О.О. Левченко, навчаються в аспірантурі А.В. Гармаш, А.Ю. Гордіященко, В.Л. Борисова.

Колектив кафедри лісівництва ім. Б.Ф. Остапенка, 2016 р. (зліва направо): О.М. Савельєва, Ю.М. Поташов, О.О. Левченко,

І.Й. Ситнік, А.В. Гармаш, В.П. Пастернак, С.І. Познякова, В.В. Горошко, А.Ю. Гордіященко.

    Нині кафедра проводить активну підготовку до святкування 200-річчя університету: оновлює стенди в коридорах та експозиції в музеї охорони природи; за участі деканату встановлює нові вікна й двері в аудиторіях і кімнатах. Велику увагу співробітники кафедри приділяють профорієнтаційній роботі: мають постійні контакти з лісгоспами Харківської та інших областей, дирекцією і випускниками шкіл, регулярно проводять зі школярами пізнавальні екскурсії в музеї охорони природи та дендропарку.

 

Ю.М. Поташов – доцент кафедри лісівництва ім. Б.Ф. Остапенка

    

Авторизація