Опубліковано: 24-11-2016, 15:03 / Переглядів: 297 / Новини / Виховна діяльність


День пам'яті жертв голодомору

 

«Запали свічку 2016» – пошана для тих хто пішов під час Голодоморів 1932–1933 рр.


 

   День пам’яті жертв голодоморів – щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.

Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам’ятників жертвам голодоморів в Україні. У церемоніальних заходах біля Меморіального знаку «Свічка пам’яті» у Києві також беруть участь перші особи держави, керівники іноземних країн, парламентів і міжнародних організацій, урядовці з різних країн, дипломати, представники релігійних конфесій, регіональні делегації, громадські і культурні діячі, свідки Великого Голоду.

   Запроваджений згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам’яті жертв голодоморів». Указом Кучми № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року встановлювалася назва «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом Кучми № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій».

   Указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 року називається «День пам’яті жертв голодоморів».

Меморіальний комплекс пам’яті жертв Голодомору, Київ Меморіальний комплекс пам’яті жертв Голодомору, Харків

 



   О 16:00 оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», у рамках якої всі охочі несуть свічки до пам’ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку в своєму вікні. Ввести традицію запалювати свічку запропонував американьский та український історик, дослідник Голодомору на Україні Джеймс Мейс у 2003 р.

   Перший «голодомор» 1921–22 рр. у постреволюційної Росії більш відомий в історії як «голод Поволжя», хоча в результаті загибелі врожаю через найсильнішу посуху голодом були охоплені не тільки Поволжя, але і багато губернії Південного Уралу, Сибіру, північні райони Казахстану, Крим, Україна і ряд інших областей і країв.

   За деякими даними, загальне число голодуючих досягало 30 мільйонів чоловік. У загальній складності за 1921–1922 рр. населення всієї країни, за даними статистика П.Н. Попова, скоротилося на 5,2 мільйона чоловік, за іншими підрахунками – на 7 мільйонів чоловік.

   Ще більш важким був голод 1932–33 рр., коли засуха знищила врожай практично всіх зернових районів СРСР. Під час «другого голодомору», за офіційними даними, загинули близько 9 мільйонів, а за неофіційними – до 13 мільйонів жителів усієї країни.

   У 2002 році Україна відзначала сумне 70-річчя масової загибелі жителів республіки від голоду в 1932–33 рр. В ході проведених заходів керівництво суверенної держави відзначає міжнародне офіційне визнання цього «голодомору» геноцидом українського народу.

 

І. Жидких, головний бібліограф



    

Авторизація