Опубліковано: 20-03-2018, 10:38 / Переглядів: 876 / Бібліотека


«Існувати – значить мислити»: до 155-річчя від дня народження В.І. Вернадського

Віртуальний огляд

«Існувати – значить мислити»:

до 155-річчя від дня народження В.І. Вернадського (1863–1945)

Володимиру Івановичу Вернадському була відкрита ноосфера духовної культури,

 тому що він сам був відкритий цьому нескінченному світу.

Р. Баландін, відомий геолог і гідрогеолог, популяризатор науки

   Володимира Вернадського називають ученим-пророком. Його ідеї випередили час. Вершина наукового пошуку Вернадського – вчення про біосферу як цілісної природної системи, а також про ноосферу – впливу людського розуму на навколишній світ. Вже в 1920-х рр. видатний вчений попереджав людство про ті проблеми екології, які сьогодні вимагають невідкладного рішення.

   Видатний український учений-натураліст, мислитель. Засновник і перший Президент ВУАН, основоположник генетичної мінералогії, гео- та біогеохімії. Могутній і різнобічний талант Володимира Івановича Вернадськогорозквітнув на межі XIX і XX ст. – у період величезних успіхів і великих відкриттів у галузі хімії та фізики, на початку проникнення нових ідей і методів у природничі науки, що сприяло найшвидшому їхньому розвитку.

   В.І. Вернадський належав до великих учених-енциклопедистів у галузі природознавства. Дослідження науковця випередили свій час, а його ідеї багато в чому були пророчими. Він залишив світові величезну і неоціненну наукову спадщину, вивчення та пропагування якої є одним із найважливіших завдань розвитку загальнолюдської культури.

   Володимир Вернадський народився у Петербурзі 12 березня 1863 р. Через чотири роки сім’я переїхала до Харкова. Тож дитинство майбутнього вченого пройшло в Україні. У 1873 р. Володимир вступив до 1-го класу Харківської гімназії, де провчився три роки. У 1876 р. сім’я Вернадських повертається до Петербурга. Тринадцятирічний Володя йде у четвертий клас 1-ї Петербурзької гімназії, а через п’ять років стає студентом природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету, який закінчує в 1885 р.

Володимир Вернадський, гімназист 1-ї Петербурзької гімназії, 1878 р.

 

Меморіальна дошка Харківської гімназії

   Навчання в університеті позитивно позначилося на формуванні світогляду В.І. Вернадського. Особливий вплив на наукові погляди молодого Вернадського мали блискучі педагоги Д.І. Менделєєв і В.В. Докучаєв.

   У 1890 р. В.І. Вернадський був обраний приват-доцентом кафедри мінералогії Московського університету. Двадцять два роки (1890–1911) наукової роботи в Московському університеті були для вченого надзвичайно плідними. Спираючись на зв’язки між хімізмом мінералів, їхньою внутрішньою будовою і генезисом, він розробив нову мінералогічну систематику.


Володимир Вернадський у колі однокурсників

(так звана група «культурників»)


Студенти В. Вернадський, А. Краснов,

Є. Ремезов після іспиту з хіміїу Д.І. Менделєєва, 1882 р.

   У 1912 р. Володимира Івановича обирають дійсним членом Російської академії наук, професором Московського університету. Згодом він переїздить до Петербурга, де продовжує дослідження в галузі мінералогії та геохімії як директор Геологічного і мінералогічного музею (1914).

   Коло наукових інтересів В.І. Вернадського розширюється, у нього потрапляє біогеохімія – новий науковий напрям, який поєднує проблеми еволюції живої речовини, її хімічного складу у зв’язку зі складом зеленої кори, що перетворює її дію на поверхневий шар останньої. До складу живої речовини вчений відносив і людство, розглядаючи його в єдності з біосферою. Проте він зазначав, що людина відрізняється від інших форм живої речовини завдяки новому фактору – людській свідомості. На думку В. Вернадського, «вибух» наукової думки XX ст. підготовлений всім минулим біосфери. «Людина своєю працею – і своїм свідомим ставленням до життя – змінює земну оболонку – геологічну ділянку життя, біосферу, переводячи її в новий геологічний стан. Завдяки людській праці і свідомості біосфера переходить в ноосферу».

В.І. Вернадський і його асистенти в Московському університеті, 1911 р.

   Дослідник вірив у колективний розум, у те, що людство не використає свій науковий інтелект для руйнування біосфери, бо є її частиною. Справжнє значення цієї нової науки повністю розкривається лише нині.

   Жовтневі події 1917 р. застали В. Вернадського в Україні, у Полтавській губернії. Після революції в Україні на початку 1918 р. серед українських учених виникла ідея створення республіканської Академії наук. Володимира Івановича запросили до Києва, де він взяв активну участь у підготовчій роботі й очолив Комісію для вироблення проекту про заснування Української академії наук. Згодом Комісія подбала про створення Ботанічного саду для Києва, Геодезичного інституту, розробила Статут академії. У жовтні Вернадського обрали першим президентом УАН. У ці роки Володимир Іванович зробив великий внесок й у створення Всеукраїнської національної бібліотеки.


Сім’я Вернадських на відпочинку в Полтавській губернії. Справа наліво: В.І. Вернадський, дочка Ніна, дружина Наталія Єгорівна, її родич П.Є. Старицький і син Георгій. 1908 р.


 

Подружжя Вернадських (ліворуч) в оточенні родини

   В.І. Вернадський до кінця своїх днів згадував про ті свої київські дні: «Для мене і Україна, і Київ, і Українська академія дорогі і близькі... і хочеться бачити ближче і конкретніше і Академію, і Бібліотеку. Я так радію їхньому зростанню і так вірю у їхнє велике призначення...».

   Учений зі світовим ім’ям В. Вернадський користувався заслуженим авторитетом за кордоном і брав активну участь у міжнародному науковому житті. У 1923 р. на запрошення Паризького університету Вернадського відряджено до Франції і Чехословаччини, де протягом трьох років він читав лекції з геохімії (у Сорбонні і Карловому університеті).

   В.І. Вернадський – перший вчений-мінеролог, який правильно оцінив принципове значення методу рентгенографічного аналізу кристалічної речовини і точно визначив величезний вплив його результатів на майбутню мінералогію.

   За понад 60 років наукової діяльності В.І. Вернадський опублікував близько 400 наукових праць, які належать до всіх основних напрямів геологічного циклу наук, а також до історії, філософії та педагогіки. Заслуги вченого високо оцінені не тільки на Батьківщині, а й за її межами.

 НАУКОВА СПАДЩИНА В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

З ФОНДУ ФБ ХНАУ ім. В.В. ДОКУЧАЄВА:

1. Вернадский В.И. Избранные сочинения / В.И. Вернадский. – М. : АН СССР, 1954. – 1955. – Т. 1–2.

2. Вернадський, Володимир Іванович. Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1. Володимир Іванович Вернадський і Україна / В.І. Вернадський ; НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.І. Вернадського, НБУ ім. В.І. Вернадського, Ін-т історії України. – К. : НБУ ім. В.І. Вернадського, 2011. – Кн. 1 : Науково-організаційна діяльність (1918–1921). – 697 с.

3. Вернадський, Володимир Іванович. Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1. Володимир Іванович Вернадський і Україна / В.І. Вернадський ; НАН України, Коміс. з наук. спадщини акад. В.І. Вернадського, НБУ ім. В.І. Вернадського, Ін-т історії України. – К. : НБУ ім. В.І. Вернадського, 2011. – Кн. 2 : Вибрані праці. – 583 с.

4. Вернадский В.И. Биогеохимические очерки. 1922–1932 гг. / В.И. Вернадский. – М. ; Л. : АН СССР, 1940. – 249 с.

5. Вернадский В.И. Биосфера / В.И. Вернадский. – Л. : Гостехиздат, 1926. – 146 с.

6. Вернадский В.И. Живое вещество / В.И. Вернадский ; предисл. К.П. Флоренского. – М. : Наука, 1978. – [4], 358 с., портр.

7. Вернадский В.И. История минералов земной коры / В.И. Вернадский. – Пг. : Науч. Хим.-техн. изд-во, 1923. – Т. 1, вып. 1. – 208 с.

8. Вернадский В.И. История минералов земной коры / В.И. Вернадский. – Л. : Науч. Хим.-техн. изд-во, 1927. – Т. 1, вып. 2. – 376, XX с.

9. Вернадский В.И. Краткий очерк о ходе исследования радиоактивных месторождений Российской империи летом 1914 г. / В.И. Вернадский. – Пг. : Императ. АН, 1914. – [32] с. – (Известия Императорской АН).

10. Вернадский В.И. Минералогия : лекции, чит. Студ.-естественникам Моск. Ун-та / В.И. Вернадский. – [М. : печатня С.П. Яковлева], 1907–1910. – Ч. 1–2. – 472, 165 с.

11. Вернадский В.И. Минералогия / В.И. Вернадский. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : печатня С.П. Яковлева, 1910–1912. – Вып. 1–2.

12. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление / В.И. Вернадский. – М. : Наука, 1991. – 271 с.

13. Вернадский В.И. Научное мировоззрение / В.И. Вернадский // На переломе: филос. дискуссии 20-х гг. – М. : Политиздат, 1990. – С. 180–203.

14. Вернадский В.И. Начало и вечность жизни / В.И. Вернадский. – Пг. : Время, 1922. – 58 с.

15. Вернадский В.И. Об изучении естественных производительных сил России / В.И. Вернадский. – Пг. : Императ. АН, 1915. – [22] с.

16. Вернадский В.И. Опыт описательной минералогии. Т. 1. Самородные элементы / В.И. Вернадский. – СПб. : Императ. АН, 1908–1914. – Вып. 1–5.

17. Вернадский В.И. Очерки геохимии / В.И. Вернадский. – М. ; Л. : ГИЗ, 1927. – 368 с.

18. Вернадский В.И. Парагенезис химических элементов в земной коре : речь / В.И. Вернадский. – [М. : тип. Лисснера и Собко, 1909]. – 19 с.

19. Вернадский В.И. Проблемы биогеохимии: о коренном материально-энергетическом отличии живых и косных естественных тел биосферы / В.И. Вернадский. – М. ; Л. : АН СССР, 1939. – 33 с.

20. Вернадский В.И. Труды по истории науки в России / В.И. Вернадский. – М. : Наука, 1988. – 464 с.

21. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста / В.И. Вернадский. – М. : Наука, 1988. – 520 с.

22. Вернадский В.И. Химический состав живого вещества в связи с химией земной коры / В.И. Вернадский. – Пг. : Время, 1922. – 4 с.

 ЛІТЕРАТУРА ПРО В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

З ФОНДУ ФБ ХНАУ ім. В.В. ДОКУЧАЄВА:

1. Аксенов Г.П. Понятие живого вещества: от Бюффона до Вернадского : к 125-летию со дня рождения В.И. Вернадского / Г.П. Аксенов // Вопросы истории естествознания и техники. – 1988. – № 1. – С. 57–66.

2. Багнюк В. Пророчий погляд у майбутнє : до 140-річчя від дня народження В.І. Вернадського / В. Багнюк // Надзвичайна ситуація. – 2003. – № 3. – С. 19–21.

3. Баландин Р.К. Вернадский: жизнь, мысль, бессмертие / Р.К. Баландин. – 2-е изд., доп. – М. : Знание, 1988. – 208 с.

4. Балезин С.А. Выдающиеся русские ученые химики / С.А. Балезин, С.Д. Бесков. – М. : Учпедгиз, 1953. – С. 203–208.

5. Бастракова М.С. История науки в творчестве В.И. Вернадского / М.С. Бастраков // Вопросы истории естествознания и техники. – 1993. – № 4. – С. 41–56.

6. Булгак О.В. Існувати – значить мислити : до 140-річчя від дня народження В.І. Вернадського (1863–1945) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2003. – I кв. – С. 71–76.

7. Бурксер Є.С. Академік В.І. Вернадський – основоположник геохімії (1863–1945) // Вернадський В.І. Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1. – К., 2011. – Кн. 2. – С. 290–297.

8. Бушак С. З Україною у серці : до 140-річчя від дня народження академіка В.І. Вернадського / С. Бушак // Київ. – 2003. – № 7–8. – С. 145–149.

9. В.І. Вернадський – засновник української академії наук : до 70-річчя з часу заснування Української академії наук (нині НАНУ) // Біологія : вісник ХНАУ. – Х., 2008. – Вип. 1(13). – С. 99–114.

10. Вернадский Владимир Иванович (1863–1945 гг.) // Величайшие люди планеты : энцикл. справ. – Х. : Фолио, 2008. – С. 135–138.

11. В. Вернадський // Енциклопедія українознавства. – К., 1993. – Т. 1. – С. 231–232.

12. Вернадський Володимир (12.03.1863 – 06.01.1945 рр.) // Наука України у світовому інформаційному просторі / НАН України. – К. : Академперіодика, 2011. – Вип. 4. – С. 126–128.

13. В.І. Вернадський // Харківщина : енциклопед. слов. – Х., 2014. – С. 65.

14. Вернадский В.И. Дневник 1938 года / В.И. Вернадский // Дружба народов. – 1991. – № 2. – С. 219–248.

14. І. Вернадський. Витоки. Творча спадщина у контексті історії економічної думки в Україні / за ред. В.Д. Базилевича. – К. : Знання, 2009. – 862 с. : портр. – (Славетні імена).

15. Випереджаючи час : до 150-річчя від дня народження В.І. Вернадського // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2013. – № 1. – С. 119–127.

16. Волков В.В. Г. Сковорода и В. Вернадский в пробуждении украинской нации / В. Волков, В. Корнейчук, К. Хомяк. – К., 2007. – 88 с.

17. Гаков В. На пути к ноосфере : к 125- летию со дня рождения В.И. Вернадского / В. Гаков, Ф. Гиренок // Наука и религия. – 1988. – № 3. – С. 50–54.

18. Голованов Л.В. Космический масштаб земных явлений : [о науч. исследованиях В.И. Вернадского] / Л.В. Голованов // Земля и Вселенная. – 1988. – № 2. – С. 41–45.

19. Горський В.С. У чому ж полягає сутність ноосферної концепції // Історія української філософії : курс лекцій / В.С. Горський. – К. : Наук. думка, 1997. – С. 235–236.

20. Гумилевский Л. Вернадский / Л. Гумилевский. – М. : Мол. гвардия, 1961. – 318 с. – (ЖЗЛ ; вып. 11 (325)).

21. Добровольский Г.В. В.И. Вернадский и наука о почве / Г.В. Добровольский // Почвоведение. – 1988. – № 7. – С. 29–34.

22. Загородній А.Г. В.І. Вернадський – вчений, мислитель, організатор науки / А.Г. Загородній [та ін.] // Вернадський В.І. Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 21–96.

23. Капуста Т. Дітище Володимира Вернадського / Т. Капуста // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 171. – С. 12.

24. Ковда В.А. В.И. Вернадский в мировой науке / В.А. Ковда // Почвоведение. – 1988. – № 7. – С. 35–41.

25. Корсунская В.М. В.И. Вернадский / В.М. Корсунская, Н.М. Верзилин. – М. : Просвещение, 1975. – 127 с. : ил.

26. Мочалов И.И. Академик Вернадский : «...это настоящий человек» / И.И. Мочалов // Вопросы истории естествознания и техники. – 1993. – № 4. – С. 67–81.

27. Мочалов И. Ученый, мыслитель, гуманіст : к 125-летию со дня рождения В.И. Вернадского / И. Мочалов // Наука и жизнь. – 1988. – № 3. – С. 42–43.

28. Мусский И.А. Владимир Иванович Вернадский / И.А. Мусский // Сто великих мыслителей. – М., 2000. – С. 530–539.

29. Научное и социальное значение деятельности В.И. Вернадского : сб. науч. тр. / под общ. ред. А.Л. Яншина. – Л. : Наука, 1989. – 416 с.

30. Олейников Ю.В. В.И. Вернадский и глобальные проблемы современности / Ю.В. Олейников // Философские науки. – 1988. – № 3. – С. 68–77.

31. Онищенко О.С. Вернадський і Україна / О.С. Онищенко, В.А. Смолій, Л.А. Дубровіна // Вернадський В.І. Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 97–170.

32. Павленко Ю. Ноосферна концепція В.І. Вернадського – П. Тейяр де Шардена // Павленко Ю. Історія світової цивілізації. – К., 2000. – С. 117–118.

33. Павлік В. Природно-історичні ідеї академіка В.І. Вернадського / В. Павлік, М. Циганок // Пам’ять століть. – 2005. – № 6. – С. 125–133.

34. Поддубный И.А. Наступит ли XXII век? (Перейдет ли биосфера в ноосферу?) / И.А. Поддубный. – Х., 2013. – Очерк 1. – 94 с.

35. Попов С.П. Академік В.І. Вернадський як мінералог // Вернадський В.І. Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1. – К., 2011. – Кн. 2. – С. 298–302.

36. Посохов С.І. Погляди В.І. Вернадського на «університетське питання» у контексті політичної ситуації в Російській імперії наприкінці XIX – на початку XX ст. // Вісник ХНУ. Серія «Історія». – Х., 2002. – № 566, вип. 34. – С. 232–242.

37. Романець Д. «Мені важливо знайти правду» / Д. Романець // Україна молода. – 2008. – № 50. – С. 13.

38. Самин Д.К. Вернадский В.И. / Д.К. Самин // Сто великих ученых. – М., 2000. – С. 418–424.

39. Ситник К. Перший президент Української Академії наук / К. Ситник // Вісник НАНУ. – 2008. – № 3. – С. 44–54.

40. Ситник К. Творець і перший президент Української Академії наук Володимир Вернадський / К. Ситник // Світогляд. – 2008. – № 3. – С. 10–17.

41. Спасокукоцкий А.И. «Вернадского нельзя читать без волнения…» / А.И. Спасокукоцкий // Вернадський В.І. Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. Т. 1. – К., 2011. – Кн. 2. – С. 285–289.

42. Сытник К.М. В.И. Вернадский: жизнь и деятельность на Украине / К.М. Сытник, Е.М. Апанович, С.М. Стойко. – 2-е изд. – К. : Наук. думка, 1988. – 365 с.

43. Ткаченко А.Ф. Знаменитые украинцы / А.Ф. Ткаченко. – К. : Аристей, 2005. – С. 64–69.

44. Шудря М. Історія українського державотворення в іменах / М. Шудря // Українська культура. – 1999. – № 11–12. – С. 28–29.

45. Яншина Ф. Ноосфера В. Вернадского: утопия или реальная перспектива / Ф. Яншина // ОНС. – 1993. – № 1. – С. 163–174.


   Володимир Іванович Вернадський був ученим-пророком, наукові передбачення якого не одразу сприймалися. Тільки сьогодні ми можемо оцінити, наскільки його думки і прогнози щодо подальшого розвитку цивілізації були правильними.

Олена Кандаурова, завідувач сектора рідкісних і цінних видань;

Ірина Жидких, головний бібліограф

    

Авторизація