Опубліковано: 30-05-2018, 10:14 / Переглядів: 446 / Новини / Культурно-масова діяльність


МИ ВИВЧАЄМО МИНУЛЕ, ЩОБ КРАЩЕ ЗРОЗУМІТИ СЬОГОДЕННЯ І МАЙБУТНЄ…

Ещe в юнocти мы yчили, чтo тpи вeликиe идeи

зaлoжeны  в дyшy чeлoвeкa: иcтинa, дoбpo и

кpacoтa. Я дyмaю, идeи эти paвнocильны пo

cвoeмy мoгyщecтву и влиянию нa людeй.

І. Рєпін

   Формування патріотичної свідомості молоді, її високої моральності, громадянської активності, поваги до історії народу має базуватися насамперед на знаннях про рідний край, його людей, їхні  звершення, адже велика Батьківщина, шляхетні громадянські чесноти починаються з рідного порога, своєї вулиці, міста, села, краю.

   23 травня 2018 р. здобувачі факультету обліку і фінансів відвідали художньо-меморіальний музей художника зі світовою славою Іллі Юхимовича Рєпіна в м. Чугуїв Харківської області. Мета цього заходу – ознайомлення  здобувачів з біографією та діяльністю видатних людей Слобожанщини, виховання дбайливого ставлення до духовних надбань українського народу, формування кращих якостей національного характеру, прагнення до відродження національної культури, гордості за рідний край.

   

   Меморіальний дім-музей розташований у маленькому будинку часів військових поселень, на колишній Нікітінській вулиці (нині – Музейна, 8), де з жовтня 1876 р. до вересеня 1877 р. жив Ілля Юхимович Рєпін із сім'єю. Світлий одноповерховий будинок, вимощений дворик, сад, обнесений українським тином. По тину влітку в'ються декоративна квасоля і «кручений панич», у саду і під вікнами – різнокольорові мальви, жовто-оранжеві чорнобривці, рожеві та яскраво-червоні півонії, які любив художник.

   Основну увагу в експозиції меморіального музею приділено чугуївському періоду в житті і творчості І.Ю. Рєпіна, а також тісним зв'язкам художника з Україною, які не уривалися протягом усього життя. Невеликі, але змістовні експозиції розповідають про дитячі роки майстра.

 

   

   Митець народився в Чугуєві (нині Харківської області) у родині військового поселенця-колоніста Юхима Рєпіна. Ілля був переконаний, що походив із козацького роду, який мав прізвище Ріпа і прожив на українських землях 20 років. Саме тут хлопець спочатку опанував акварель, а потім долучився до місцевої іконописної школи. Талант був очевидний, тож сім’я вирішила відправити сина до легендарної Академії мистецтв у Петербурзі. На зароблені 100 рублів двадцятилітній юнак подався до єдиного в Російській імперії закладу, де навчали художників і став її кращим випускником.

   Після мандрів старою Європою, Рєпіна вабить у рідне містечко Чугуїв. Тут він пише портрети селян і ескізи для майбутніх робіт. Протягом усього життя художник постійно повертатиметься до українських мотивів, які бачимо у його відомій роботі «Не чекали». Якщо придивитися до картин на стіні, то можна помітити портрет Шевченка. Рєпін любив вірші українського Кобзаря.

   Образ художника доповнювали його численні дивацтва. На вході до його будинку висіла табличка «Прислуги немає. Знімайте пальта і калоші самі». Посеред їдальні стояв круглий стіл із рухомою серединою, так щоб гості самостійно брали собі добавку, а не просили щось їм подати. А ще будь-якої пори року Ілля Юхимович спав при відчинених вікнах. У період лютих морозів прокидався з інеєм на ковдрі, але спокійно струшував його і бадьоро брався до роботи. Не менше дивувала людей і скромність художника. Попри всі схвальні відгуки й величезні гонорари, сам Рєпін називав себе працелюбною посередністю.

   В останні роки життя, коли художник уже жив у Фінляндії, він знову звернувся до теми України та запорозьких козаків. На українські теми написав картини: «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1880–1891), один варіант у Санкт-Петербурзі (Російський музей), другий — у Харківському державному музеї образотворчого мистецтва; «Вечорниці» (1881), «Гайдамака» (1902), «Чорноморська вольниця» (1903), «Гопак» (1930, не закінчено), «Етюд академічної натурниці», «Солоха і дяк» та багато інших.

   З Україною Ілля Рєпін був пов'язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор і обстював український стиль в мистецтві.

   Після революції та здобуття Фінляндією незалежності від Росії Ілля Рєпін не захотів переїжджати до Москви чи Петербурга і залишився жити у своєму маєтку «Пенати» в невеличкому фінському селищі Куоккала, де й помер. За заповітом тіло мали поховати в рідному Чугуєві, але вдова художника вирішила поховати чоловіка в парку недалеко від будинку і пагорба, який Рєпін називав Чугуєвою гіркою. На могилі, як заповідав художник, висадили дерево. У 1982 р. «Пенати» відбудовано й відкрито як Музей-маєток І. Ю. Рєпіна.

 

   

Отже, під час екскурсії здобувачі переконалися, що музейні колекції є важливим засобом духовного розвитку. Музеї – культурно-освітні та науково-дослідні заклади, вони відіграють вагому роль у формуванні світогляду українських громадян. Це особливий пласт цивілізації, котрий несе світу народну культуру і традиції. Саме музей завжди був і є однією з головних форм здійснення культурної комунікації та невід’ємною частиною історії нашого народу.


   

    Здобувачі факультету обліку і фінансів отримали безліч незабутніх вражень від екскурсії. Це підтверджує те, що формування в молоді емоцій та почуттів засобами художнього мистецтва в середовищі музею є великим потенціалом не лише збереження культурної спадщини, але і розвитку духовних засад суспільства. Екскурсія до художньо-меморіального музею Іллі Юхимовича Рєпіна була пізнавальною та продуктивною.

 

Заступник декана з виховної роботи в гуртожитку №1

факультету обліку і фінансів

Ірина Рагуліна

    

Авторизація