Опубліковано: 28-11-2013, 10:14 / Переглядів: 2 299 / Новини / Наукова діяльність


“История Малой России” Д.М. Бантиш-Каменського

“История Малой России” Д.М. Бантиш-Каменського:

до 225-річчя з дня народження відомого російського та українського історика, археографа

Слава не мой удел. Доволен и тем, что исхитрил из рук

всеразрушающего времени несколько хартий, доселе

неизвестных, составил  целое из отрывков разбросанных...

Д.М. Бантыш-Каменский 

   Сучасному читачеві, вихованому на величезному розмаїтті історичної літератури, важко буде уявити, що 150 років тому «История Малой России» Дмитра Миколайовича Бантиш-Каменського була основним джерелом інформації з історії України.

   Майбутній історик народився 16 листопада 1788 р. у Москві в родині  завідувача архівом Колегії іноземних справ Миколи Бантиш-Каменського. Закінчивши домашнє навчання, юний Дмитро служить у батьковому архіві. Саме тоді й зароджується його інтерес до історії, а також практики видання старовинних рукописів, хронік та листів – археографічної науки, на терені яких він працював упродовж наступних років.

   Невідомо, якому історичному періодові були б присвячені праці Дмитра Бантиш-Каменського, якби життєві обставини не змусили його перейти у 1816 р. на службу до канцелярії малоросійського військового губернатора М. Рєпніна-Волконського, відомого своїм захопленням українською старовиною. Тут Дмитро Миколайович відкриває для себе незаймане поле діяльності – приватні колекції документів та книг, архіви центральних установ Гетьманщини, які він наполегливо збирає і вивчає. Чималий вплив справляє на нього й атмосфера зацікавленості минувшиною, характерна для українського дворянства. Ці настрої яскраво відображені в першій великій роботі Бантиш-Каменського – «Истории Малой России», створеній упродовж 1816–1822 pp.

   Вихід книжки у Москві став справжньою сенсацією. Зі сторінок  «Истории ...» перед російським читачем постала зовсім нова й до того незнана Малоросія – Україна з багатим історичним минулим, овіяним славними походами козацького війська, героїчними постатями гетьманів і самобутньою культурою. Хоча праця й містила досить багато ідеологічно нейтрального матеріалу (біографічних портретів, описів війн, державних інституцій), згадування про політичну автономію Гетьманщини, права й вольності козацької старшини сприймалися їхніми нащадками – українськими дворянами – із виразним захопленням.

   Перша наукова історія України була схвально сприйнята і владними колами. Зокрема, з нею ознайомилися дружина й мати імператора Олександра І. Не без її впливу, як вважають деякі історики, розпочав роботу над «Историей государства Российского» і Микола Карамзін, який після ознайомлення з працею написав Бантиш-Каменському листа.

   Наукова праця принесла її авторові успіх і на службових теренах. 1825 р. його призначено Тобольським губернатором. Утім, працював він тут недовго. Унаслідок неправдивих доносів та наклепів його віддають під слідство. Пізніше історик опише шість років безрезультатної судової тяганини в сатиричному нарисі «Шемякин суд в XIX столетии», а поки що він старанно вдосконалює головну працю свого життя – «Историю Малой России».

   Дмитро Миколайович пише й інші, не менш цінні праці: «Словарь достопамятных людей Русской земли», «Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов». Використання їх у роботі стає ознакою високого професійного рівня будь-якого історика, літературознавця чи письменника. Не залишилася поза увагою й діяльність на ниві археографії. Вінцем її стало видання (вже після його смерті) «Источников малороссийской истории», документами з якого історики користуються й донині.

   Відомо, що Олександр Пушкін під час створення «Истории Пугачёва» неодноразово звертався до Бантиш-Каменського за допомогою й консультаціями. Він дякував історикові за приязне ставлення до себе й висловив йому прохання скласти відгук на «Историю Пугачёва». Він писав: «Похвала от настоящего историка, а не поверхностного рассказчика или переписчика, будет лестна для меня».

  Своєрідне відчуття минулого, непересічний літературний талант, втілені Дмитром Бантиш-Каменським в «Истории Малой России», найкраще пояснюють той факт, що до нашого часу вона мала вже п’ять видань. Випускаючи доповнені й уточнені перевидання автор дає «вірний перелік історичних фактів», яка й донині є однією з кращих книг , що показують цільну історію Малоросії. Адже, як зауважував сам Дмитро Бантиш-Каменський: “... Малоросія, країна, рясна пригодами ... заслуговувала докладного дієписання».

 

   У рідкісному та цінному фонді нашої бібліотеки зберігається єдине рідкісне видання (до 1861 р.) з колекції “Україніка”:

    Бантыш-Каменский Д.Н.  История Малой России : с девятнадцатью портретами, пятью рисунками, двадцатью шестью раскрашенными изображениями малороссиян и малороссиянок в старинных одеждах, планом Берестечскаго сражения, снимками подписей разных гетманов и предводителей казаков и с картою, представляющею Малороссию под владением польским в начале XVII века / Д.Н. Бантыш-Каменский. – М. : [изд. В. Логинова], 1842. – 25 см.

    Ч. 1: От водворения славян в сей стране до присоединения оной, в 1654 году, к Российскому государству царем Алексеем Михайловичем. – 1842. – XXIV, 318, 80 с., [5] л. ил., карт. 

Використана література:

  1. Дмитро Бантиш-Каменський // Видатні постаті в історії України (IX–XIX ст.) – К., 2002. – С. 259–261.
  2. Кравченко В.В. Бантиш-Каменський Д.М. як історик України //  Кравченко В.В. Нариси з української  історіографії епохи національного Відродження. – Х., 1996. – С. 158–191.
    

Авторизація