Опубліковано: 18-03-2014, 15:44 / Переглядів: 654 / Новини / Культурно-масова діяльність


Святкування 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка

«ВИШИТА ДОЛЯ СЛАВНОГО РОДУ»

Якби-то вишити на цілий світ сорочку!
Це кожному зробити по стібочку...
Щоб весь благословенний світ щоранку
Вбирався в українську вишиванку.

   У невичерпній спадщині духовної культури нашого народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка.

   Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

“І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала”.

    Ці рядки відомої пісні на вірші видатного поета Андрія Малишка засвідчують, що на манівцях життя нашою супутницею є вишивка. Хрестик чи гладь, мереження чи вирізування на лляних, конопляних, бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають працю рукам і думці.

    Життя підтверджує, що декоративно-прикладне мистецтво збагачується новими аспектами, його змістовна краса потрібна людині. У наш час зростає його художньо-культурна цінність.

   Українське народне декоративне мистецтво – унікальне явище національної культури. Воно завжди правдиво показувало світові життя нації, її духовне багатство, рівень культури, творчі сили і здібності, енергію, виступало, як феномен незнищенності. Вивчення народного декоративного мистецтва закономірно входить в коло проблем національної культури.

   Вишиванки і рушники – символи любові й незрадливості, обереги українського народу.

“З вечора тривожного і до ранку
           Вишивала дівчина вишиванку...”

   Людина і праця, людина і пісня, людина і витвір мистецтва – це все вічне, безсмертне, щось своєрідне і глибоко вражаюче. Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здібний, обдарований. Якщо працювати – то до сьомого поту, якщо співати – то дзвінко й милозвучно, якщо творити – то неповторно, захоплююче. Історія вишивки дуже давня. Вишивки були відомі ще в II ст. до н. е.

   Вважається, що основне призначення вишивки – прикрашання одягу та інтер’єрно-обрядових тканин. Та, насправді, вишивка несла і несе більш окультний характер. Вишивки – це в першу чергу обереги від усього поганого, а саме: від блискавки, від бездітності, від неврожайності, від нещастя, чар зловмисних людей. Розміщення вишивки було невипадковим. Наприклад, у одязі орнамент розташовувався там, де відкривався доступ до тіла, а саме – в низах рукавів, на горловині або комірі, подолі або подолах одягу. Кожен колір, кожна фігура у вишивці несе своє значення, свою ауру, свою енергетику.

   Багатство і різноманітність геометричних елементів в українській вишивці – ромби, кола, хрести, хвилясті лінії води, горизонтальні знаки землі; зображення тварин, птахів, рослин (дерево життя – верба, дуб, явір та ін.); листя, плоди, квіти; голуби, змії, коні, журавлі, качки тощо; люди із ромбоподібними тулубами, хрестоподібними головами.

   В Україні налічується близько 100 видів і технічних прийомів вишивання (гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння тощо).

Долею виткана, літечком вишита,
                     Барвами погляд пройма.
Знайте: до серця сорочки ближчої
                         В світі шукати дарма.

 

  Композиційне вирішення української вишивки визначається безмежною фантазією і колоритом. Відповідно до етнографічних особливостей, вишиванки виявляють чимало регіональних відмінностей.

   Притому українські вишиванки мають один спільний для всіх земель стиль, так що їх неважко розпізнати серед вишиванок інших народів – слов’янських і неслов’янських. Архаїчні зразки, звичайно одного кольору, відомі були на Поліссі, Волині й Бойківщині. Геометрична низь поширена на Гуцульщині, Поділлі, Полтавщині. Дуже стилізовані рослинні мотиви властиві для Побужжя, Волині, Поділля, Буковини. Більше рослинного характеру, з натуралістичним і мальовничим трактуванням, у вишиванках Київщини й, особливо, Полтавщини. Мережка й ажурні вишиванки відомі на Полтавщині, середньому Поділлі й Покутті.

   Кольори української вишиванки, загалом, відомі в обмеженій кількості й гармонійних сполуках. Найбільше уживані чорна і червона барва або чорна, червоногаряча і жовта. Часами долучають також зелену й синю. Рідко вживаються срібна, золота і сіра нитки. Взагалі багатство барв збільшується з півночі на південь.

Вишиванки різні, я сказати мушу,
Але кожна має своє серце й душу.
Вишиті ночами, вкупі із сльозами,
Вишиті надією й ніжними думками,
Працю величають, кохання вінчають,
Неньку Україну від зла захищають.

   Вишивка – це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу.

Вишиття веселкове розквітає над краєм,
Я сорочку з любов’ю до грудей пригортаю.
На ній вишита доля мого славного роду,
Цвіт калини та сонця, ніжна синь небозводу.

   У день святкування 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, мармурова виставкова зала університету, така стримана й офіційна, мерехтіла та сяяла від барвистості експонатів на виставках, представлених усіма факультетами нашого навчального закладу. Образи Тараса Шевченка, відтворені талановитими студентами, споглядали на присутніх з вишивок та живописних полотен. Крім того, обдаровані студенти поділилися й іншими витворами мистецтва, так дбайливо створеними їх вправними руками. Саме вишивка є не тільки майстерним творінням золотих рук народних умільців, а й скарбницею вірувань, звичаїв, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу.

 

   Поважні чоловіки, тендітні пані і, навіть, малеча цього дня вбралися у вишиванки. Як і вічний геній українського народу Тарас Шевченко, так і українська вишивка, сьогодні живуть і збагачуються новими аспектами, як результат унікальної духовної еволюції нашого народу.

Упродовж багатьох століть в українській вишивці знаходять відображення думки і настрої людини, краса оточуючого світу, їх мрійливі сподівання на кращу добру долю, людські вірування, оберегова символіка речей, позначених доторком голки з ниткою.

Українська вишивка, рушники на перший погляд не мають першочергового значення в житті сучасної людини, але вони доторкаються до серця кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом, який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу. До того ж, у наші дні, українська вишиванка є безперечним атрибутом вишуканого смаку. Саме у цьому й переконалися учасники та гості заходу, присвяченого вшануванню Великого Кобзаря  – Тараса Григоровича Шевченка.

Вишиванка поема життя,
Закодована вічність в узорах.
Їй ніколи нема забуття:
Геній Роду не стерти на порох!

Жидких І.П., гол. бібліограф ФБ ХНАУ

    

Авторизація