Опубліковано: 6-05-2014, 13:25 / Переглядів: 348 / Новини / Виховна діяльність / Культурно-масова діяльність


Віртуальний огляд

Праздник со слезами на глазах”:

вшанування пам’яті ветеранів Великої Вітчизняної війни

ХНАУ імені В.В. Докучаєва

 

Война не рассеялась, как дым после боя:

Она на зеркале травы, как земля.

После войны останется память о ней

Память это люди, живущие среди нас

и рассказывающие, как это было...”

 

   Війна… Страшне слово, скільки в ньому ненависті, злості, крові, сліз, розбитих сердець, скалічених доль, смертей, болю, а заразом це відвага, мужність, героїзм, подвиг і нарешті Перемога! Яке щастя, що та, така вистраждана, вимолена перемога була за нами, що не задарма мільйони радянських солдат полягли у сиру землю на полях битви. Вони віддали найцінніше, що мали – життя, за нас, за своїх нащадків, за мирне і чисте небо над головою, за свободу, за Батьківщину!

  1941 р. Харківський СГІ урочисто відзначив свій 125-річний ювілей. На той час інститут  підготував 3 763 випускників: агрономів, лісівників та економістів. Однак поступовий розвиток навчального закладу був перерваний нападом фашистської Німеччини на СРСР.

У перший день війни 22 червня 1941 р. на багатолюдному мітингу, що відбувся у дворі інституту, – викладачі, студенти, співробітники висловили свою готовність стати на захист своєї Вітчизни, боротися з ворогом до повної перемоги.

   На другий день війни колектив інституту відправив у діючу армію перший загін чисельністю 22 особи, серед яких: проф. В.П. Ключников, доцент С.Б. Зелигман, співробітники П.А. Афанасьєв, Г.П. Шеховцов, студенти В.І. Грінченко, Д.К. Чухрай, М.Д. Чуб та ін. До 25 липня 1941 р. у діючу армію було мобілізовано всіх студентів агрономічного факультету. За архівними матеріалами, станом на 1 серпня 1941 р. понад 700 людей призовного віку пішли на фронт.

   Чимало викладачів і співробітників інституту увійшли до складу сьомого окремого піхотного винищувального батальйону народного ополчення, комісаром якого було призначено секретаря партійної організації інституту, завідувача кафедри математики, доцента І.І. Бакуліна. Серед бійців батальйону були доценти О.М. Можейко, М.К. Крупський, Ф.Я. Бузовір та ін. Загони батальйону надавали допомогу Червоній Армії.

  Олексій Михайлович Можейко (1902–1986) – відомий учений-ґрунтознавець, доктор с.-г. наук, професор. Доцент кафедри ґрунтознавства (1938 р.), професор кафедри землеробства (1966 р.), декан агрономічного факультету ХСГІ (1947–1953 рр.),  завідувач кафедри загального і зрошувального землеробства інституту (1953–1974 рр.). 2007 р. кафедрі присвоєне ім’я О.М. Можейка. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю “За трудову доблесть у Великій Вітчизняній війні” та ін. Можейко перший в Україні почав розробляти стандарти на мінеральні і органічні добрива.
  Микола Костянтинович Крупський (1903–1986) – відомий учений-ґрунтознавець, кандидат с.-г. наук, професор. Доцент кафедри ґрунтознавства інституту (з 1930 р.), завідувач кафедри агрохімії (1941–1969 рр.). Нагороджений орденом Леніна, медаллю “За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні” та ін.
   Федір Якович Бузовір (Бузовер, Бузовєр) (1903–1976) – доктор біологічних наук, професор, декан факультету захисту рослин ХСГІ (з 1935 р.). Нагороджений орденом “Знак Пошани” і двома медалями.  
   Усі співробітники ХСГІ пройшли військову підготовку. Під командуванням професора Ф.П. Мацкова було створено професорський загін, правофланговими у якому були академік О.Н. Соколовський та член-кореспондент АН БРСР професор П.С. Пищимука, та загін доцентів і асистентів під командуванням професора Л.М. Клецького і доцента Г.Д. Дахнюка.
 
   Федір Пилипович Мацков (1897–1977) – доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент ВАН УРСР, завідувач кафедри фізіології та мікробіології (1934–1975 рр.). Корифей позакореневого живлення рослин. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора та ін.

  Олексій Никанорович Соколовський (1884–1959)  один із засновників агрономічного ґрунтознавства в Україні (Української школи ґрунтознавців), завідувач кафедри ґрунтознавства (1924–1931 рр.), директор ХСГІ ім. В.В. Докучаєва (1944–1959 рр.), академік АН УРСР і ВАСГНІЛ, президент Всеукраїнської академії с.-г. наук (1931–1935 рр.). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, Почесною грамотою Верховної Ради республіки, медалями та ін.

Віртуальна виставка: “Наукова спадщина О.Н. Соколовського”

Віртуальний огляд: Академік О.Н. Соколовський”

   Г.Д. Дахнюк – доцент, декан факультету захисту рослин (1951–1967 рр.), нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

  Петро Семенович Пищимука – перший завідувач кафедри органічної хімії (1917–1950), професор, доктор хімічних наук, член-кореспондент АН БРСР.

  З кожним роком усе далі відходять від нас події Великої Вітчизняної війни. Давно закопані окопи, зарубцювались рани колишніх солдат, але наша пам'ять щоразу повертається до минулого, адже те, що звідано і пережито, не забудеться ніколи! Це подвиг, якого не знала історія! Лави ветеранів війни рідшають з кожним роком. Безперечно хочеться згадати й інших учасників Великої Вітчизняної війни  викладачів та співробітників нашого ВНЗ, які перенесли на своїх плечах усі випробування, що стали на їх дорозі до вільної країни.

  Блокадний Ленінград у вибухах снарядів далекобійних німецьких гармат. У прифронтовому лісі давно злетіло з білокорих беріз жовте листя, а зелені віти припорошених снігом ялин уже потріскують на морозі. На галявині солдати-новобранці складають військову присягу, а полковий прапор тримає 19-річний рядовий Олексій Щербак. Олексій Романович Щербак був на фронті з першого до останнього дня війни в артилерії. У боях на підступах до Ленінграду дивом залишився живим, єдиний з усього складу батареї. Щербак – кавалер Ордена Слави, орденів Вітчизняної війни, медалі “За відвагу”. Після війни працював на кафедрі лісівництва нашого університету. У 2012 р. Олексій Романович відзначив 90-річний ювілей.

  Борис Йосипович Біляк (1903–1985) – доцент, професор кафедри технології с.-г. продуктів та плодоовочівництва ХСГІ.

  Володимир Володимирович Милий (1922–1996) – доктор с.-г. наук, професор, декан факультету агрохімії та ґрунтознавства (1960–1974 рр.), завідувач кафедри землеробства ХСГІ (1974–1989 рр.). Подвиг розвідника артилерії, його бойові і трудові заслуги відзначені урядовими нагородами – орденом Червоної зірки, двома орденами Великої вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, 18 медалями, знаком “Винахідник СРСР”.
   Михайло Якович Тимчук – доцент кафедри селекції і генетики, кандидат біологічних наук. Ветеран Великої Вітчизняної війни у складі 201 Повітряної десантної бригади ім. С.М. Кірова, офіцер повітряно-десантного батальйону. “Війна була для нас суровим екзаменом, який наш народ витримав з честю. Подвиг парашутистів-десантників в боях на підступах до Москви, під Орлом і Мінськом, Подольськом, на Варшавському шосе вписані назавжди в історію Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр. Такими ми були...” М. Тимчук.
  Йосип Дементійович Фурсенко – доцент кафедри політичної історії і теорії соціалізму, заклав початки наукового вивчення історії інституту часів розташування його на території Королівства Польського. Радист 77-ї танкової бригади Далекосхідної армії. Нагороджений медаллю “За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни”.

Гордість і слава ХНАУ імені В.В. Докучаєва 

Герої Радянського Союзу.

Багато співробітників і студентів інституту, які в перші дні війни пішли на фронт, у партизанські загони й підпільні групи, проявили мужність і героїзм, захищаючи Вітчизну. Їх ратні подвиги відзначені високими урядовими нагородами.

   Званням Героя СРСР відзначено подвиг колишнього студента інституту, випускника агрономічного факультету Петра Василевського. Заступник командира батальйону 269 стрілецького полку (136 стрілецька дивізія, 70-та армія, другий Білоруський фронт) старший лейтенант П.Л. Василевський 20 квітня 1945 р. з групою бійців під безперервним вогнем ворога форсував річку Вест-Одер. У жорстоких боях група два дні утримувала плацдарм до підходу основних сил у районі населеного пункту Шьонінген (нині м. Каменець, Польща). Був поранений, але залишився на передовій. Звання Героя Радянського Союзу Петру Лук’яновичу було присвоєно 29 липня 1945 р. У повоєнні роки учений-агроном П.Л. Василевський очолював Харківський міський трест зеленого будівництва.
  Званням Героя Радянського Союзу відзначено подвиг майора Еммануїла Готліба, який командував окремою стрілецькою ротою 1336 стрілецького полку (319 стрілецька дивізія, 22 армія, Прибалтійський фронт). Рота 8 липня 1944 р. із села Ковалі Вітебської області вибила ворога, відбивши 16 його контратак. Майор Готліб 6 серпня 1944 р. під час форсування річки Одзе (Латвія) врятував стратегічний міст. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 24 березня 1945 р. Після війни полковник Е.Д. Готліб працював заступником директора НДІ ґрунтознавства й агрохімії, завідувачем воєнної кафедри ХСГІ.

   Завідувач кафедри математики, доцент Іван Іванович Бакулін, який очолював у роки окупації Харківський підпільний обком партії, був закатований у гестапівській тюрмі. За керівництва Бакуліна підпільна організація проводила велику роботу з дезорганізації німецького тилу і політичної пропаганди серед радянських людей які тимчасово перебували на окупованій території. Іван Іванович Бакулін був нагороджений орденом Леніна, а в дні святкування 20-ї річниці Перемоги йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

“Секретар підпільного обкому”

 

   І кожен був героєм, кожен, хто мужньо воював на фронті та у партизанських загонах, хто працював у госпіталях, рятуючи життя мільйонів, хто був у тилу і там виробляв зброю, допомагав солдатам, хто просто вірно чекав рідних з фронту і, вслухаючись у кожне слово, що линуло з радіоприймачів сподівався, мріяв почути таке довгоочікуване слово Перемога

І вона прийшла. Зі сльозами на очах, вмита кров’ю, з блиском орденів та медалей на формах солдат Перемоги, з невимовною радістю, безмежними тугою та болем Батьківщини за своїми синами і доньками, які пожертвували своїм життям заради життя!

 

   Тим, хто загинув у боях за Вітчизну, у навчальному містечку ХНАУ імені В.В. Докучаєва споруджено Пам’ятний знак, який нагадує молодому поколінню про героїзм викладачів, студентів, співробітників інституту в роки важких випробувань. Ушанування ветеранів Великої Вітчизняної війни – невід’ємна складова патріотичного виховання студентства у нашому навчальному закладі.

   Вдивляючись у небо в цей день, здається, що воїни-солдати дивляться вечірніми зорями-очима на нас, тих, кого вони обдарували мирним життям, тихим подихом повітря, шелестом перших весняних листочків, ніби хочуть сказати, що передали нам у спадок найдорожче – мирне життя. І ми завдячуємо їм вічною пам’яттю та шаною.


Спасибі рідні, вам, за перемогу,
За те, що землю спопелити не дали,
За сині весни, за поля родючі -
За мир, який для нас ви принесли.
Спасибі вам за те, що ви живі,
Що не пішли з життя цього так рано
Низький уклін вам щирий, до землі
Спасибі, сивочолі ветерани!”
 

P.S. Цією розповіддю ми розпочинаємо низку віртуальних оглядів, присвячених 70-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. 

 

«Вспомним всех поименно,

горем

      вспомним

               своим...

Это нужно

не мертвым!

Это надо

живым!»

    

Авторизація