Опубліковано: 17-02-2015, 13:25 / Переглядів: 245 / Новини / Культурно-масова діяльність


«Життєпис Г. М. Висоцького»: до 150-річчя від дня народження Г. М. Висоцького

«Життєпис Г. М. Висоцького»:

до 150-річчя від дня народження Г. М. Висоцького,

українського вченого в галузі лісівництва, ґрунтознавства, геоботаніки та гідрології

 

   Георгій Миколайович Висоцький належить до плеяди вчених, які збагатили вітчизняне лісівництво цінними дослідженями. Свою наукову діяльність Г.М. Висоцький присвятив захисному лісорозведенню. Це була багато обдарована, самобутня натура, і майже все, що він написав, було плодом його особистих спостережень і досліджень природи нашої батьківщини.

   Заслужено визнаний корифей степового лісорозведення народився 19 (7) лютого 1865 р. в с. Микитівка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Ямпільского району Сумської області).

   Річка Свиса та її луги, зелень пишних лісів і вся багата і яскрава природа північної України, вплинули на формування рис характеру та інтересу до природничих наук у майбутнього академіка. «Мене завжди тягнуло до лісу, – писав він, – на поля, луги. Я рано пізнав рослини, не вміючи ще їх назвати, знав їх біологію, розрізняв різноманітні умови місцезростання і розумів деякі взаємовідносини між ними».

   Лісокультурна діяльність Г.М. Висоцького базувалася на глибокому вивченні рослин, їх взаємодії з навколишнім середовищем. Він показав, що ліс у степу може успішно рости, виробив техніку степного лісорозведення, встановив ряд деревних і чагарникових порід, що придатні для розведення у степовому кліматі. Запропоновані ним чагарникові типи насаджень стали загальноприйнятими у практиці полезахисного лісорозведення. «У моих насаждений идея симбиоза, сотрудничества сложных древостоев для борьбы против сильного  в степях вредителя задернения»,– писав він у 1939 р.

   Світове визнання одержали праці Г.М. Висоцького в області вивчення вологості лісового ґрунту. Він встановив річний баланс вологи під лісом і у відкритому степу. Ці дослідження дозволили Георгію Миколайовичу розробити оригінальну теорію про вплив лісу на клімат: він показав, що ліс посилює вологообмін у країні. Зі сміливістю справжнього вченого він висловив важливе для сільського й лісового господарства положення про те, що збереження лісів у середніх широтах має істотне значення для зволоження степів.

Широко освічений вчений, Г.М. Висоцький не обмежувався вивченням однієї дисципліни: гідрологія, кліматологія, ґрунтознавство, геоботаніка, лісоведення, степове лісорозведення – усі ці галузі знань доповнені його працями.

«Изучать среду в ее полном природном и культурном комплексе и производить опыты ее мелиорации на пользу человечеству, вырабатывая прогрессивную культуру», – так широко розумів Г.М. Висоцький велике завдання, яке було дано В.В. Докучаєвим у якості основного принципа для боротьби із посухою для підняття врожаїв на полях нашої країни.

   Доля штучних степових насаджень теж турбувала вченого. Цих живих, справжніх памятників лісівничого мистецтва. «Следует эти наши достояния тщательно собрать и хранить в святилище потенциальной мощи нашей все еще молодой культуры, которая когда-то должна будет развернуться во всю ширь принадлежащих нам залогов духовных сил, земельных пространств и времени предстоящего свободного развития», – наполягав Г.М. Висоцький ще у 1915 р.

Окремою сторінкою слід відзначити освітянську діяльність Г. М. Висоцького на Харківщині.

Із автобіографії: «К моему большому сожалению, в 1926 г. Минский институт был переведен в Горки. Вследствие начавшихся недугов я не решился переехать в Горки, а предпочел принять предложение на кафедру лесоводства и лесоведения в Харьковский (бывш. Ново-Александрийский) институт сельского и лесного хозяйства на родную Украину, в пределах которой проработал большую часть моей жизни... Из окончивших Харьковский институт в 1926 г. ко мне примкнули молодые лесоводы тт. Погребняк, Кожевников и др. Из новых же моих студентов я направил главным образом С.С. Соболева по почвоведению, В.И. Акопова по дубравам и М.М. Дрюченко по борам. В Харькове я уже не смог так поставить кафедру и лесное опытное дело, как в Минске. В 1930 г. лесной факультет Харьковского сельскохозяйственного института был переведен в Киев, а я остался в Харькове специалистом, позже консультантом при учрежденном здесь Научно-исследовательском институте лесного хозяйства и агролесомелиорации...».

Про практичне і наукове значення своїх праць Г. М. Висоцький зазначав:«Основным и формальным стимулом моих работ было изучение природы степной местности и ее пересоздание путем лесоразведения. Всякая с.-х. культура имеет дело с двумя основными моментами: средою развития организмов и самими организмами, их природою. Среда жизни разделяется на сферы: атмо (собственно нижние, приземные слои атмосферы) и педо (почвенные горизонты до грунтовых вод). Соответственно этому мои работы можно разделить на следующие отделы:

  1. Работы по изучению почв и их лесорастительных свойств увлажнения и высыхания в различных условиях времени и пространства, осоления, выщелачивания, выпотевания.
  2. Работы по изучению топографического и лесного микроклимата, лесной пертиненции, дают основы для агролесомелиорации.
  3. Далее следует изучение природных растительных покровов: лесных, степных в тесной связи с условиями их произрастания, с почвами и микроклиматом, а также изучение производных покровов, так называемых временных типов: перелогов, залежей, сбоев и лесокультур.
  4. Наконец, на основании изучения типов условий местопроизрастания и природных покровов составляются подходящие типы смешения растений в искусственных насаждениях, в частности типы лесонасаждений в степи древесно-кустарниковые, древесно-теневые, в которых создается определенное сочетание различных пород, обеспечивающее большую устойчивость и продуктивность насаждений.

Все это, несомненно, имеет свое значение в деле рациональной конструкции сельского хозяйства. Насколько же я успел все это продвинуть вперед и связать одно с другим, судить не мне.

Немногим ученикам моим лесоводам, почвоведам, почвенным гидрологам, геоботаникам я передаю разные направления моих работ и надеюсь, что они не зачахнут бесплодно, а дадут такие же мощные поросли, как дубки лучших созданных мною и моими последователями насаждений в Мариупольском опытном лесничестве».

За матеріалами статей Г.М. Висоцького.

 

Пам’ятаймо співвітчизників, вивчаючи їх внесок у розвиток

науки і освіти нашої країни!

 

 

І. Жидких, гол. бібліограф

    

Авторизація