АЛОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ: ВЧЕНИЙ, ПЕДАГОГ, ОРГАНІЗАТОР СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ОСВІТИ І НАУКИ (21 листопада 1872 р., м. Вологда – 13 листопада 1938 р., м. Харків)

   Рівно 100 років тому – у 1915 р. – посаду директора Ново-Олександрійського інституту сільського господарства і лісівництва, що на той час перебував у Харкові на правах евакуйованого, посів О.О. Алов. Олександр Олексійович працював у нашому інституті впродовж 1900–1938 рр. на посадах завідувача кафедри, декана, директора. Обов’язки директора спочатку Ново-Олександрійського інституту в Харкові, а від 1921 р. – Харківського інституту сільського господарства і лісівництва вчений виконував до 1922 р. З 1922 р. за сумісництвом працював в Харківському технологічному інституті (зараз – ХНТУ «ХПІ») професором кафедри сільськогосподарського машинобудування. У 1928 р. він ініціював організацію у Харкові науково-дослідного інституту сільськогосподарського машинознавства та машинобудування з філіями у Києві та Одесі, який пізніше реорганізовано в Український науковий інститут сільгоспмашинобудування (УНІСГОМ). Також професора О.О. Алова вважають засновником Харківського національного технічного університету сільського господарств імені Петра Василенка (1930 р.).

   Попри колосальний внесок професор О.О. Алова у розвиток сільськогосподарської освіти, сучасні спеціалісти-аграрники знають про нього не багато. Документи, які після смерті вченого у листопаді 1938 р. було передано його вдовою Ганною Леонідівною до архіву Харківського сільськогосподарського інституту, загублено в роки Другої світової війни. Отже, об’єктивне вивчення діяльності професора О.О. Алова ще чекає на свого неупередженого дослідника.

   Дідусь майбутнього вченого був столяром-червонодеревником, який викупився з кріпосної залежності й досяг неабияких успіхів у своїй професії. Батько Олександра Алова – Олексій Дормидонтович – був людиною освіченою. Він продовжив справу батька, був скарбником, а згодом старостою цеху червонодеревників. Кілька років обіймав виборну посаду голови Вологодської ремісничої управи, за що отримав звання «Почесного громадянина Вологди». Батько намагався дати ґрунтовні знання своїм дітям. Усі вони отримали вищу освіту, навіть доньки, що тоді траплялось дуже рідко.

   Олександр закінчив реальне училище у Вологді, паралельно відвідуючи хіміко-технологічний клас, що надало йому можливість вступити 1891 р. до Петербурзького технологічного інституту. Під час навчання в інституті брав участь у студентських заворушеннях, за що й потрапив до петербурзької в’язниці «Хрести». Але 1896 р. О.О. Алов отримав диплом інженера-технолога. Свій трудовий шлях він розпочав з посади заступника завідувача відділу сільськогосподарських машин Всеросійської сільськогосподарської виставки. За кілька місяців його запрошено в Міністерство землеробства на посаду спеціаліста із сільськогосподарських машин. Нарешті 1900 р. молодого вченого обрано за конкурсом ад’юнкт-професором кафедри сільськогосподарських машин та знарядь Ново-Олександрійського інституту сільського господарства і лісівництва. Після публікації у видавництві Імператорського вільного економічного товариства перших серйозних праць – «Американские самоподаватели при молотилках» та «О травматических повреждениях рабочих при работах на сельскохозяйственных машинах» – його затверджено у званні професора.

   У Ново-Олександрійському інституті професор О.О. Алов викладав «Науку про сільськогосподарські машини та знаряддя», а також читав курси з сільськогосподарського будівництва та гідротехніки й основ вищої математики і механіки. Майже щорік упродовж 1901–1912 рр. відвідував Німеччину та Австро-Угорщину для ознайомлення з науковими досягнення в галузі сільськогосподарського машинобудування. Професора О.О. Алова як одного з засновників «Товариства допомоги малозабезпеченим студентам Ново-Олександрійського інституту сільського господарства і лісівництва» (1912 р.) було обрано головою ревізійної комісії цього Товариства. Неодноразово обирався заступником директора та редактором «Записок Ново-Олександрійського інституту». З 1917 р. був директором вищих жіночих курсів (ВЖК) при Інституті, створених унаслідок громадської ініціативи.

   Більшовицьку революцію статський радник, кавалер орденів Святої Анни 3-го ступеня та Святого Станіслава 2-го ступеня професор О.О. Алов зустрів на посаді директора Ново-Олександрійського інституту. Він докладав чимало зусиль для відновлення нормального навчального процесу після евакуації інституту з Ново-Олександрії до Харкова.

   Незважаючи на обрання О.О. Алова за часів денікінської окупації 1919 р. до Харківської міської думи, особисто сам професор 1921 р. стверджував, що був аполітичною людиною, яка добросовісно виконувала відповідальну роботу, яку йому доручила радянська влада. Попри це професора О.О. Алова було засуджено до 3-х років громадсько-примусових робіт без утримання під вартою і використанням за спеціальністю. Він уникнув прямих репресій і продовжував працювати у Харківському СГІ до самої смерті, хоча його прізвище також фігурувало у списках ДПУ на вислання за межі України.

   Хоча громадськості невідомо місце поховання О.О. Алова (кладовище знесене за радянських часів), справжнім пам’ятником великому вченому стали створені ним кафедри в трьох вишах – ХНАУ імені В.В. Докучаєва, ХНТУСГ імені Петра Василенка і ХНТУ «ХПІ» та учні, підготовлені ним для України, країн СНД та далекого зарубіжжя.

   Література:

  1. Історія Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва: кол. моногр. [Текст] / О.М. Голікова, А.І. Кравцов, Р.І. Киричок та ін. / Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Харків, 2011. – С. 47-48, 80-81.
  2. Москальов Б.Г. Професор О.О. Алов і справа харківських професорів [Текст] / Б.Г. Москальов // Реабілітовані історією. Харківська область. – 2005. – Кн. 1, ч. 1. – С. 97-103.

 Олена Голікова,

професор університету



Оновлено: 18-06-2015, 15:25 / Переглядів: 1 000
 

Авторизація