Захист авторського права на контент

   Законодавство України визначає авторське право як особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва. Коло об’єктів авторського права не є вичерпним, а розвиток науки і культури створює нові середовища та форми, в яких ці об’єкти можуть існувати. Однією із сфер застосування норм авторського права є діяльність в мережі Інтернет – всесвітній інформаційній системі загального доступу, яка логічно зв’язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

   Відповідно до роз’яснення Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) під авторським правом зазвичай розуміють “надане законом право автора твору оголосити себе його творцем, відтворювати цей твір, розповсюджувати його або доводити до загального відома публіки будь-якими способами і засобами, а також виключне право надавати дозвіл іншим особам використовувати твір визначеним способом”. У науці цивільного права авторським правом називають правовідносини, які виникають у зв’язку із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.

   Окрім Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), роз’яснення ВОІВ та Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII при застосуванні авторського права використовують положення Цивільно-процесуального кодексу України, Бернську конвенцію про охорону літературних та художніх творів (рік приєднання – 1995), Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (рік приєднання – 2001), Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (рік приєднання – 1999) та інших актів національного і міжнародного законодавства.

   Об’єктом авторсько-правових відносин є нематеріальне благо у вигляді продукту духовної творчості, а саме твори науки, літератури, мистецтва. Серед об’єктів авторського права, перерахованих ЦКУ, стосунок до мережі Інтернет можуть мати романи, поеми, статті та інші письмові твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису та графіки; фотографічні твори; ілюстрації, карти, плани, ескізи; переклади, аранжування, адаптації та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності та інші твори. В статті прямо зазначається, що такі твори є об’єктом авторського права незалежно від форми їх вираження, а отже, законодавець включає і електронну форму таких творів.

   Інколи користувачі помилково вважають поширення конфіденційної інформації в Інтернеті порушенням авторських прав. Прикладом такої помилки можуть вважатися фотохостинги: власники розміщують фотографії, на яких є зображення інших осіб, без дозволу на поширення цих зображень всіх учасників фотозйомки. Оскільки власником фотографії (а отже – носієм авторського права) є та особа, яка зробила даний фотознімок, а інші учасники в такій ситуації є носіями права на охорону свого особистого та сімейного життя, то порушується саме конфіденційність інформації.

   Звичайною практикою охорони своїх авторських прав при публікації контенту в Інтернеті є додавання до твору таких позначень, як значок копірайту у вигляді літери «с» у колі, слова «copyright» («всі права захищені»), дати публікації, імені автора чи власника авторських прав (у випадку, якщо вони не збігаються). Дуже поширеним є використання ліцензій (платних або безкоштовних), водяних знаків та спеціальних команд програмування в архітектурі сайту, спрямованих на ускладнення неправомірного збереження і подальшого використання твору. Такі позначки попереджують користувача Інтернету, що подальше використання контенту у власних цілях вимагає дозволу від правовласника. Однак трапляються такі випадки, коли використання об’єктів авторського права без дозволу не тягне за собою відповідальності. Правила використання матеріалів без дозволу правовласника відрізняються у різних країнах, однак найбільш поширеними випадками є добросовісне використання (Fair Use), використання в навчальних чи дослідницьких цілях, новинах, коментарях.

   За приклад можна взяти відомий відеохостинг YouTube. У своєму «Центрі захисту авторських прав» він закріплює чотири критерії добросовісного використання, використовуючи як приклад законодавство США про авторське право: спосіб і ціль використання матеріалів, суть захищеної авторським правом роботи, кількість і значущість використаної частини відносно всієї захищеної роботи і результат використання захищених матеріалів для потенційного ринку чи доходів правовласника. У кожному випадку підозри у порушенні авторських прав такі критерії суди застосовують індивідуально до конкретної справи. Незважаючи на це, існують і певні застереження щодо недбалого ставлення до використання захищених матеріалів – наприклад, відеохостинг застерігає, що зазначення імені правовласника та джерела може не звільнити від відповідальності за порушення авторських прав. У цивільному законодавстві України принцип добросовісності закріплений як загальний для всього цивільного права, і тому не роз’яснюється додатково у інших національних джерелах авторського права. Певною мірою це є прогалиною національного законодавства, оскільки внаслідок відсутності законодавства, яке б стосувалося саме захисту авторських прав в мережі Інтернет, і, відповідно, надзвичайного поширення піратства українським правовласникам достатньо важко захистити своє право не лише на зазначення свого імені, а й, що важливо, на гонорар за використання творів.

   У разі порушення авторських прав правовласник має право звернутися до суду, і на основі рішення може вимагати безпосередньо від порушника чи сервісу (відеохостингу, онлайн-галереї, сайту з викладками творів літератури тощо) застосувати негайні заходи щодо запобігання порушення авторського права (наприклад, видалити розміщений контент або зазначити авторство, власника прав на твір або джерело твору), відшкодувати збитки та втрачену вигоду (якщо твір мав бути показаний в майбутньому на платній виставці чи сеансі в кінотеатрі), сплатити гонорар або компенсацію автору чи правовласнику як одноразове грошове стягнення замість відшкодовування збитків, опублікувати в ЗМІ відомості про порушення авторського права та зміст рішення суду про таке порушення.

   Саме судом накладається штраф за неправомірне використання матеріалів, заборона опубліковувати захищені твори, а також санкція у вигляді стягнення доходу, отриманого внаслідок розповсюдження захищеного контенту (наприклад, за кількість переглядів відео на хостингу) і вимагання інформації про третіх осіб, які були задіяні у порушенні авторського права. Однак більш поширеним є позасудове врегулювання подібних спорів: зазвичай великі фото-, відео-, аудіохостинги уважно слідкують за оригінальністю завантаженого контенту і мають дієвий зворотній зв’язок з користувачами у вигляді скарг на файл, що порушує авторські права, які надсилаються як правовласниками, так і третіми особами. Така скарга повинна містити аргументовані докази порушення авторського права.

   Кожен такий випадок розглядається уповноваженими особами (модераторами), які за результатами перевірки можуть повідомити особу, яка розмістила файл, про підозру у правопорушенні, сховати файл на час перевірки, зобов’язати правопорушника видалити його або видалити власноруч за наявності переконливих доказів. Однак дані засоби можуть використовуватися не лише в позасудовому порядку: часто такі дії виконуються адміністрацією сайту за рішенням суду.



Оновлено: 2-05-2017, 18:14 / Переглядів: 1 355
 

Авторизація