Історія факультету захисту рослин

  8 вересня 1932 року було засновано перший в Україні факультет захисту рослин. Його фундаторами були Страхов Тимофій Данилович, Мігулін Олексій Олексійович та Аверін Віктор Григорович.

  

Страхов Тимофій Данилович (1890–1961 рр.)

доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент АН України, почесний академік ВАСГНІЛ, заслужений діяч науки України

  Першим деканом став відомий учений і педагог, член-кореспондент Академії наук України, почесний академік ВАСГНІЛ, заслужений діяч науки України, доктор біологічних наук, професор Страхов Т. Д. (1932–1951). Він багато часу приділяв організації та вдосконаленню навчально-виховного процесу на факультеті. За роки своєї багаторічної і плідної науково-педагогічної діяльності підготував сотні фахівців із захисту рослин та науковців.

  Був організатором Українського інституту захисту рослин у 1930 р., факультету захисту рослин (1930 р.) і кафедри фітопатології Харківського сільськогосподарського інституту (1924 р.), відділів фітопатології в Українському інституті прикладної ботаніки (1928 р.), УкрНДІ захисту рослин (1930 р.), Інституті біології Харківського університету імені В.Н. Каразіна (1944 р.), Інституті генетики і селекції АН України.

  Страхов Т.Д. – один із перших організаторів справи захисту рослин в Україні. За його ініціативою в 1920–1925 рр. створено мережу спостережних фітопатологічних пунктів. Він один з авторів вперше створеної системи протисажкових заходів, інструкцій щодо обліків захворювань польових, городніх і садових культур. Запропонував метод ранньої діагностики ступеня стійкості сортів проти сажкових хвороб. Розробив десорбційно-газовий метод боротьби із сажковими хворобами зернових культур та оригінальні навчальні курси «Загальна фітопатологія і мікологія і вчення про імунітет» і «Боротьба з хворобами сільськогосподарських культур». Страхов Т.Д. є засновником наукового напряму вивчення хворої рослини у всіх її взаємозв’язках: рослина-патоген-живитель. Уперше в світовій фітопатологічній практиці розробив і впровадив у виробництво комбіновану шкалу оцінки імунологічних властивостей сортів. Підсумком його фундаментальних досліджень є створення теорії фізіологічного імунітету рослин до інфекційних захворювань. Створена ним наукова школа мікології та фітопатології стала основою розвитку цих наук не тільки в Україні, а й в інших країнах СНД. Учений Страхов Т.Д. підготував чотирьох докторів і близько 30 кандидатів наук, опублікував більше 110 наукових робіт.

У різні роки факультет очолювали і проводили багатогранну роботу з його становлення, а в подальшому і розвитку доцент Г.Д. Дахнюк (1951–1967 рр.), професор Й.Т. Покозій (1967–1970 рр.), доцент Х.Х. Рамакаєв (1970–1992 рр.), професор В.П. Туренко (1992–2008 рр.), доцент Г.В. Малина (2008–2011 рр.), доцент С.В. Скоромний (2011–2014 рр.). Із 2014 р. факультет очолює кандидат сільськогосподарських наук, доцент І.В. Забродіна.

 

  У 1925 р. під керівництвом В.Г. Аверіна і О.О. Мігуліна вперше в Україні у Балакліївському районі Харківської області було проведено виробниче випробування і впровадження у сільськогосподарське виробництво авіаційного засобу боротьби з італійською сараною, якої налічувалося 250 екземплярів на 1 м². Було оброблено 1,5 тис. десятин, або 70 % заселеної площі.

  

Аверін Віктор Григорович (1885–1955 рр.)

доктор сільськогосподарських наук, професор

  У 1925 р. під його керівництвом у Балаклійському районі Харківської області уперше застосовано авіаційний хімобробіток угідь проти італійської сарани. В 1931–1932 рр. Аверін В.Г. і Мігулін О.О. брали активну участь у створенні першого в Україні факультету захисту рослин в ХСГІ імені В.В. Докучаєва. З 1945 р. Аверін В.Г. був депутатом Харківської міської Ради. Учений багато уваги приділяв дослідженням, пов’язаним з актуальними питаннями захисту рослин, насамперед з біологічним методом (охорона і збереження корисної фауни птахів і комах). Очолював Комітет охорони природи Наркомату освіти України. Центральне місце у творчій діяльності Аверіна В.Г. займали фауністичні дослідження. Тісно пов’язуючи свої дослідження з питаннями сільського господарства, він розробляв практичні рекомендації на науково-теоретичній основі, створивши цим самим правильний напрямок в галузі прикладної зоології на Україні. Науковість і життєво-корисні висновки – характерна риса його праць. Опублікував більше 340 наукових і науково-популярних робіт. Підготував трьох кандидатів наук.

  У 1926 р. під керівництвом О.О. Мігуліна вперше в Україні створено службу сигналізації і прогнозів появи та поширення шкідників, методи якої були згодом розповсюджені на території колишнього СРСР. Згідно із завданням Ради праці й оборони, у 1927 р. під керівництвом О.О. Мігуліна було виконано суцільне обстеження виноградників України, складено карту поширення філоксери в республіці, на основі чого було розроблено систему заходів захисту виноградників від цього шкідника.

  

Мігулін Олексій Олексійович (1893–1989 рр.)

доктор біологічних наук, професор

 

  З 1922 до 1924 рр. працював ентомологом Цукротресту, потім старшим ентомологом і завідувачем Губернської станції захисту рослин (м. Харків). З 1930 до 1935 рр. Мігулін О.О очолював від­діл хребетних тварин Українського науково-дослідного інституту захисту рослин (м. Харків), з 1935 до 1941 рр. – Українську науково-дослідну біологічну станцію. Олексій Олексійович був одним з організаторів захисту рослин та служби сигналізації і прогнозів в Україні. У 1925–1929 рр. очолював Центральну станцію захисту рослин Народного Комісаріату землеробства. Під його керівництвом здійснено підготовку перших окружних агрономів із захисту рослин. Він був видатним ученим у галузі теоретичної та прикладної зоології і ентомології, організував службу сигналізації і прогнозів, заснував наукову школу з питань динаміки популяцій. Уперше в СРСР у 1925 р. під керівництвом Мігуліна О.О. була організована «Всеукраїнська мережа спостережних пунктів (СП). Підготував двох докторів наук і 23-х кандидатів наук, опублікував понад 150 робіт.

  За часи існування факультету здобули вищу освіту більше 7 000 фахівців із захисту рослин, серед них близько 360 громадян із понад 60 зарубіжних країн (Афганістану, Йорданії, Ірану, Беніну, Болгарії, Ефіопії, Китаю, Конго, Куби, Малі, Угорщини, Чехії, Словаччини та ін.).

  Готували національні кадри в країнах, що розвиваються: фітопатолог, доцент В.М. Поніровський (1978–1980 рр., Куба); ентомолог, професор М.Д. Євтушенко (1986–1989 рр., Камбоджа); селекціонер, генетик, еколог та біотехнолог В.К. Пузік (1987–1990 рр., Камбоджа).

  Значний внесок у створення і розвиток наукової бази, наукових шкіл, служби захисту рослин України зробили професори В.Г. Аверін, О.О. Мігулін, Ф.П. Мацков, Б.М. Литвинов, М.М. Родигін, М.К. Їжик, Є.М. Білецький, В.К. Пантелєєв, М.Д. Євтушенко, Ф.М. Марютін, В.П. Туренко та ін. Вони підготували велику кількість науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, зміцнюючи підґрунтя науки і виробництва.

  Факультет підтримує міцні наукові зв’язки з багатьма зарубіжними вищими навчальними закладами та науковими установами Російської Федерації, Білорусі, Азербайджану, Молдови, Нігеру, Китаю, Палестини.

Викладачами факультету видані три фундаментальні підручники: «Сільськогосподарська ентомологія», «Фітофармакологія» та «Імунітет рослин», за якими навчаються зхдобувачі вищих навчальних аграрних закладів України.

  На факультеті видаються три фахових журнали «Вісник ХНАУ, серія «Фітопатологія та ентомологія», «Вісник ХНАУ, серія Біологія», «Вісті Харківського ентомологічного товариства».

  Головне завдання факультету – підготовка фахівців із захисту і карантину рослин з широким екологічним мисленням, здатних приймати оптимальні рішення за будь-якої фітосанітарної ситуації.

У 2003–2018 рр. на базі факультету захисту рослин в Інституті післядипломної освіти здобувачі отримували другу вищу освіту зі спеціальності «Захист рослин».

  Підготовку фахівців на факультеті забезпечує висококваліфікований професорсько-викладацький колектив, який нараховує 33 особи, з них докторів наук, професорів – 6 осіб (18 %), кандидатів наук, доцентів – 19 (58 %), кандидатів наук, старших викладачів – 2 (6 %), кандидатів наук, асистентів – 1 (3 %), старших викладачів – 2 (6 %), асистентів – 3 особи (9 %). 85 % викладачів факультету мають наукові ступені доктора чи кандидата наук.



Оновлено: 17-05-2021, 11:30 / Переглядів: 192
 

Авторизація
Ми використовуємо файли cookies для оптимізації контенту та швидкодії сайту.
Продовжуючи відвідування сайту, Ви погоджуєтесь на використання файлів cookies.
Ок