Рекомендації Інтернет-конференції

РЕКОМЕНДАЦІЇ
Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції
Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва
«Формування конкурентоспроможного виробничого потенціалу сільського господарства в умовах глобалізації розвитку»
(14-23 вересня 2011 р.)

    Розвиток сільського господарства свідчить, що галузь має значний виробничий потенціал, ефективне використання якого дозволить вивести аграрний сектор економіки на передові позиції. Але аграрна економіка в умовах трансформаційних перетворень потребує уваги науки і практики.
    Незважаючи на значні теоретико-методологічні напрацювання і велику кількість досліджень щодо формування конкурентоспроможного виробничого потенціалу, проблема потребує більш ґрунтовного розкриття у теоретичному, методологічному та організаційному плані.
    Проаналізувавши та обговоривши матеріали Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Формування конкурентоспроможного виробничого потенціалу сільського господарства в умовах глобалізації розвитку» (далі Конференція), маємо запропонувати такі висновки та рекомендації.
    Схвалити основні положення науково-методологічного та організаційно-економічного забезпечення формування та ефективного використання виробничого потенціалу сільського господарства в умовах глобалізації економіки, які знайшли висвітлення в матеріалах Конференції. Сільському господарству України належить особливе місце в розв’язанні соціально-економічних проблем розвитку держави, саме ця галузь і повинна забезпечити прискорене зростання національної економіки, що дозволить увійти Україні в число 20 найбільш економічно розвинутих країн світу. Завдання полягає в тому, щоб до 2020 р. збільшити обсяг виробництва продукції сільського господарства в два рази і зростання доходів сільськогосподарських товаровиробників у три рази. Крім того слід поновити паритетність у стосунках між другою, а також першою і третьою сферами АПК. Бо загалом з 1990 р. ціни на матеріально-технічні ресурси зросли у 6,3 раза вищими темпами, ніж на сільськогосподарську продукцію. Взаємовідносини між виробниками продукції, сферою переробки і заготівельними організаціями, зокрема зернотрейдерами, не є сприятливими для сільського господарства.
    Через зазначені причини провідна галузь сільськогосподарського виробництва – скотарство – перебуває у вкрай складному становищі, причому виробництво молока не тільки не збільшується, а навіть зменшується. При необхідності виробляти щорічно 24 млн т у 2010 р. його було вироблено фактично 11,25 млн т.
    У зерновій галузі, яка, починаючи з 2008 р., досягає стабільно високих показників, існує також велика розбіжність між її потенційними можливостями і фактичними показниками обсягів виробництва зерна. Так, за різними експертними оцінками, Україна буде спроможна у перспективі експортувати 40 – 45 млн т зерна, а, за оцінками світового банку, у віддаленій перспективі навіть 100 млн т щорічно. У 2011 р. при очікуваному валовому зборі 50 млн т зернових культур у 2011/2012 маркетинговому році прогнозується експорт 24 млн т. Тому виникає об’єктивна необхідність обґрунтувати шляхи формування конкурентоспроможного виробничого потенціалу сільського господарства в умовах глобалізації розвитку.
    Учасники конференції вважають, що вихідним принципом вирішення цього завдання як в науковому, так і в практичному плані має виступати опрацювання парадигми розвитку сільськогосподарського виробництва, яку слід розглядати в ролі механізму реалізації Національної доктрини реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України, проект якої запропонований вченими ННЦ «Інститут аграрної економіки».
    У зв’язку з тим, що до нинішнього часу відсутня однозначність у трактуванні поняття «парадигма» стосовно аграрної сфери учасники конференції підтримують трактування її змісту, як системи методологічних орієнтирів в управлінні процесами розвитку економічних систем різного рівня, в тому числі і сільського господарства як однієї з головних складових національної економіки.
    Провідним принципом при цьому має виступати забезпечення такого рівня виробництва продукції сільського господарства, який, гарантуючи досягнення продовольчої безпеки, одночасно створює можливості формування потужних експортних ресурсів відповідно до потреб світового ринку.
    Обов’язковою умовою реалізації цього завдання повинна виступати послідовна реалізація концепції сталого розвитку, гармонізація його складових: економічної, екологічної і соціальної. Відповідно до цього слід формувати виробничий потенціал і забезпечувати сталий розвиток його складових: землі, трудових ресурсів і виробничих фондів.
    В умовах поступового утвердження в Україні принципів постіндустріального суспільства особливого значення набуває всебічний розвиток працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, а тому доцільно орієнтуватися на теорію людського капіталу і саме останній розглядати як провідну складову сукупного капіталу, що функціонує в галузі. Конференція підтримує висновок про необхідність і економічну доцільність значного підвищення рівня інтенсивності галузей рослинництва і тваринництва на основі збільшення розміру витрат на одиницю земельної площі і голову худоби та птиці. Але при цьому слід обов’язково враховувати можливість прояву закону спадної віддачі. Як показали дослідження, його дія може бути нейтралізована шляхом послідовної орієнтації на інвестиційно-інноваційний шлях інтенсифікації.
    Наукове узагальнення досвіду ринкових трансформацій засвідчило, що доцільно використовувати різні організаційно-правові форми господарювання, кожна з яких може досягати високого рівня конкурентоспроможності і сприяти вирішенню не тільки економічних, а і соціальних проблем. Але при цьому необхідно враховувати незаперечні переваги в забезпеченні ефективного використання ресурсного потенціалу, що мають великі, комплексно розвинуті підприємства, здатні конкурувати на світовому ринку сільськогосподарської продукції.
    Як свідчить вітчизняний і світовий досвід, навіть при послідовній реалізації принципів сталого розвитку і досягненні високого рівня інтенсивності, відбуваються суттєві коливання обсягів виробництва продукції рослинництва з чітким проявом циклічної складової, яка в часі не збігається з проходженням загальноекономічних циклів, але суттєво впливає на ефективність і конкурентоспроможність виробництва. Цю обставину необхідно враховувати з позицій можливості позитивного впливу розвитку сільськогосподарського виробництва на загальну економічну ситуацію в країні, а також формування доходів сільськогосподарських підприємств.
    Забезпечити формування конкурентоспроможного виробничого потенціалу сільського господарства відповідно до ринкових умов можливо шляхом сприяння формуванню ринкового середовища. При цьому аграрна політика держави повинна спрямовуватися на забезпечення адаптованих до вітчизняних реалій механізмів ефективного використання потенціалу сільського господарства. Результативність зазначених заходів має проявитися у наступному:

  • aктивізація відносин власності;
  • раціональний розподіл - використання ресурсів аграрної сфери;
  • ринкове ціноутворення на продукцію;
  • функціональна й доступна інфраструктура.

    Нагальною є активізація аграрної реформи, яка здійснюється в Україні та спрямована на підвищення ефективності аграрної економіки. Першочергової модернізації й функціонального удосконалення потребують: відносини власності, регулювання ринку й підтримка виробників, організація та розміщення виробництва, контрактація й договірні відносини, ціноутворення, інфраструктура, землекористування.
    В сучасних умовах господарювання інтереси держави сконцентровані в податковому секторі, оскільки саме податки є основною формою надходження грошових коштів до Державного бюджету. Важливо усвідомити, що податкова система буде ефективною лише за умови, коли вона відповідає рівню виробництва і сприяє його раціональному функціонуванню.
    Саме нестабільність виробництва спричиняє нестабільність і недосконалість податкового законодавства. У свою чергу, динамічність внесення змін та доповнень до Податкового кодексу, недостатнє забезпечення інформацією про зміни в системі оподаткування призводить до ускладнень в організації бухгалтерського обліку.
    На підставі зазначених обставин, було визначено, що суб’єктами реформ у системі бухгалтерського обліку є: держава, яка має забезпечити умови для розвитку економіки на макрорівні; новий клас власників, який прагне створення для себе на макрорівні необхідних умов для ефективного здійснення підприємницької діяльності; наукові та практичні працівники в галузі бухгалтерського обліку, які узагальнюють прогресивні розробки вітчизняної та зарубіжної практики, розробляють на її основі нові прогресивні методи бухгалтерського обліку і втілюють їх у виробництво.
    Отже, результати Конференції підтвердили, що одним з важливих завдань науковців і практиків на сучасному етапі є розширення та поглиблення досліджень проблем формування виробничого потенціалу сільського господарства, пошук шляхів оптимізації його використання, механізмів сприяння розвитку кооперації, інтеграції, ринкової інфраструктури.



Оновлено: 30-01-2012, 21:35 / Переглядів: 1 179
 

Авторизація