Вечір поезії


    Мабуть, кожен із нас, хоча б раз у житті, під впливом якогось невгамованого пориву брав до рук чи то олівець, чи то ручку і на клаптику якогось паперу записував усі ті метушливі думки, які народжувалися саме в ту хвилину. А потім, ці сердешні роздуми, у більшості своїй, так і залишалися на мовчазних сторінках паперового життя. Так все ж у декого із нас ці думки на папері настільки виразні, що ними не гріх і поділитися. Адже у слові і любов, і надія, і туга, і відчай. У слові - увесь світ.

   Уже багато століть це мистецтво слова, що виповнене енергією «аристократизму духу», називають поезією. І як пише Ліна Костенко: «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Одні з нас захоплюються поезією, інші вважають марнотратством, та байдужих до неї немає. «Поэзия обладает удивительным свойством. Она возвращает слову его первоначальную, девственную свежесть. Самые стертые, до конца «выговоренные» нами слова, начисто потерявшие для нас свои образные качества, живущие только как словесная скорлупа, в поэзии начинают сверкать, звенеть, благоухать!» (К. Паустовський).

   Саме нестримна жага до слова, поетичного слова, зібрала цього разу студентів факультету інженерів землевпорядкування. У затишній залі бібліотеки відбувся, насправді, Вечір поезії. Ще дуже молоді юнаки та дівчата, тремтячими від хвилювання руками тримали сторінки своїх поезій і декламували свої вірші. Ці озвучені рядки знайшли свого слухача здебільшого вперше. Серед виступаючих виявилося більше дівчат. Можливо тому, що жінкам більш природно, з меншою соромязливістю висловлювати свої почуття, думки, переживання.

Цього разу вірші читали Олена Олійник, Аліна Велитченко, Олексій Крюков, Володимир Квасов та Олександр Сидоренко. Особливо цікавим став виступ Юлії Мяло. Вірші ця тендітна дівчина читала під супровід гітари.

    Звичайно, що на вечорі не обійшлося і без сюрпризів. До студентів завітав творчий тандем «На бетонных стенах» - Оксана Ефименко та Ал Пантелят. Представники молодого покоління поетів спілкувалися зі студентською молоддю, міркували про поезію та сенс творчості взагалі.

    «Не тот поэт, кто рифмы плесть умеет». Цей вислів О. Пушкіна дуже доречний щодо стилю віршів гостей вечора, адже лунаючі рядки поезій здебільшого не мали рими. Розказані вірші українською та російською мовами, безперечно стривожили серця присутніх. Творчість цих молодих поетів не можна зрівняти ні з Єсеніним, ні з Шевченком, ні навіть із Маяковським. Вони самобутні, незвичні, мабуть здебільшого камерні, для визначеної когорти поціновувачів.

    Насправді, такі творчі зустрічі напрочуд корисні і для тих, хто робить перші кроки у поетичному мистецтві, і для тих, хто вже впевнено стоїть на творчих «ногах» поезії. Головне – це впевненість у собі, у своїх силах. Упевненість у тому, що творчий розвиток, зокрема поетичний, незалежно від того, як він буде сприйнятий оточенням, має місце у житті кожного. Не треба соромитися, можливо, інколи нескладних рим, невлучних епітетів, браку доречних слів. Треба завжди йти далі, творити…писати…мріяти…

   «Стихи еще не делают автора поэтом, - можно быть  (как это часто и бывает) стихотворцем без искры поэзии, и можно быть поэтом ничего не написав …» (Юзеф Крашевський, польський письменник).

  

P.S. Особлива подяка ініціаторам та організаторам Вечора поезії студенту I курсу ФІЗ Володимиру Квасову і викладачам кафедри фізики та агрометеорології Євгенію Пивовару та Андрію Оніщенко.

 



Оновлено: 19-03-2013, 10:28 / Переглядів: 5 472
 

Авторизація