Запорожці в образотворчому мистецтві

ЗАПОРОЖЦІ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ

Тут в пятнадцатом веке жестоком

Чтоб свободу и волю сберечь

  Казаки за днепровским порогом

   Запорожскую создали Сечь…

C. Остроух. Гимн Запорожью.

Запорозька Січ… Одне з найдивовижніших явищ історії. Багато сторінок вписало запорозьке козацтво в літопис українського народу, залишило глибокий слід у його пам’яті й свідомості, вплинуло на його демократичні ідеали, відбилося у народній поезії та мистецтві.

До нашого часу немає єдиної думки про походження козацтва. Існують різноманітні теорії, але з дореволюційних часів усі вчені відзначають неймовірну вдачу і хоробрість козаків.

  о. Хортиця

                     М.С. Грушевський

 

«Казацтво – явление очень интересное, но весьма сложное. Вследствие своей оригинальности, а также благодаря громкой роли, сыгранной в истории Восточной Европы, оно обращало на себя внимание издавна, им занимались немало, но невыясненного все же в нем до последнего времени очень много. Первые известия о казаках, в которых можно подозревать казаков именно украинских, относятся к 1470 г. Слово “казак” – тюркское, известное в половецком словаре с 1303 г. в значении “сторож, воин”, столетиями позже приобрело значение официальное, общепринятое для известной группы украинского населения, известного сословия».

(М.С. Грушевский).

Шанувальниками козацтва були видатні люди та митці: Шевченко, Рилєєв, Ревуцький, Лисенко та ін. З гордістю називав себе козаком Володимир Даль. Дружина Олександра Пушкіна – Наталя Гончарова була правнучкою гетьмана Петра Дорошенка. Цікавились козацтвом і західноєвропейські митці – Байрон, Вольтер, Боплан.

 

  Т. Шевченко. Козак на коні, 1648-49 рр.

 

І. Боплан. Титульний лист «Опису України», 1660 р.

 

Дореволюційні дослідники відзначали неймовірну вдачу та хоробрість козаків. У 1692 р. Андрій Лизов писав: «Мужественны очень и смелы, один за другого умирает, бьются с неприятелем до последней кончины. Пока его неприятель не свергнет, скрадено не обсечет, и калекою не оставит, и оружие не отнимет, но и тогда он руками, и ногами и зубами, и всеми телесами, какие не есть до последнего издыхания борется».

М.О. Меньшиков, історик і публіцист дореволюційної Росії, зауважував: «Если есть ученые, серьезно считающие скифский народ ближайшим предком славян, то не надо забывать, что скифы были сплошным казачеством, как это свидетельствуют все источники, начиная с Геродота. Скиф не расставался с конем что привело к мифу о Кентавре, борьба с которым открывает героический период Греции. Кровь этих Кентавров, кажется, до сих пор течет в жилах казачьих войск – столько в нем огня и не остывающего боевого одушивления».

Це підтверджує і народний вислів: «Козак без коня – сирота». І дійсно, на багатьох зображеннях поруч із козаком його вірний бойовий товариш кінь.

 

А.А. Ждаха. Ой, коню мій коню

 

  С.І.Васильківський. На варті, 1900 р.

 

Розвиток козацької тематики в образотворчому мистецтві умовно можна поділити на два періоди: період козацької доби, коли митці могли творити художні образи козаків з їхніх живих прототипів, і період посткозацької доби, коли такої можливості вже не було.

Найдавніші зображення козаків знаходимо на печатях, гербах і гравюрах того часу. Одні з перших робіт – гравюри, якими було ілюстровано панегірик ректора Київської братської школи Касіяна, декламований на похороні гетьмана П.Конашевича-Сагайдачного. Ці гравюри відтворювали похоронну хоругву з кінним портретом і сюжетами – «Здобуття Кафи запорожцями» і Герб Війська запорозького (козак з мушкетом через плече).

 

 

  Здобуття Кафи запорозькими козаками, 1662 р.

 

Одне з найстаріших зображень узагальненого образу козака – це зображення козака Мамая. Козак Мамай – бродяга-запорожець, воїн і гультяй, жартівник і філософ, бандурист і співак, бабій і одночасно – монах, простакуватий і мудрий чарівник, народний герой, якого знають усі люди на Україні. Його образ можна було зустріти в багатьох хатах поряд із образами святих. Малювали здебільшого на скринях, кахлях, на хатніх дверях, стінах будинків. На підставі тих малюнків, що збереглися, ”Козака Мамая” слід вважати традиційним і повторювальним майже без змін принаймні 200 – 300 років. Найдавніша зі збережених до нашого часу картин датується 1642 р.

  Козак Мамай, народна картина

 

О. Скоп. Козак Мамай, 90-ті рр., XXст.

 

 

А ось мальованого портрета гетьмана Богдана Хмельницького не залишилось. Усі відомі виконано за гравюрою на міді голландця Вільгельма Гондіуса 1651р.

 

Звертались до уславленого образу козаків і багато професійних художників ХIХ–ХХ ст. – І.Рєпін, С.Васильківський, Д.Бурлюк, Г.Нарбут.

З українських художників чи не найбільший внесок у створення живописної історії запорозького козацтва зробили С.І.Васильківський (1854–1917) і М.С.Самокиш (1860–1944). Їх епічні твори на цю тематику вражають проникливістю у суть історичних подій, відзначаються поетичністю, багатством кольорової гами, цілісністю композиційного задуму. Васильківський створив портрети Петра Конашевича Сагайдачного, воєводи Адама Киселя, сотника Івана Гонти, а також образи хорунжого, військового писаря, та різні типи козаків. Митець зі знанням справи намалював одяг, зброю козаків, різноманітні військові атрибути. Так, поміж інших картин Васильківського – “Бій запорожців з татарами, “Козаки в степу”, “Похід козаків”, «Козачий пікет» та ін.

 

  С. Васильківський. Сторожа запорозьких вольностей, 1890 р.


 

  С. Васильківський. Козачий пікет, 1888 р.

 

Портретні зображення, які намалював М. Самокиш висвітлюють героїчні битви: взяття гайдамаками Умані під керівництвом Залізняка і Гонти, перемога козаків над турками під Хотинем, а також козацькі укріплення, зброя, кінська збруя, предмети побуту та сцени з повсякденного життя запорожців. Картини Самокиша – “В’їзд Богдана Хмельницького в Київ 1649 р.”, “Бій під Жовтими Водами”, “Абордаж турецької галери запорожцями”, “Похід запорожців на Крим” та ін.

  М.С. Самокиш. В’їзд Богдана Хмельницького в Київ, 1929 р.


 

  М.С. Самокиш. Похід запорожців на Крим, 1934 р.


 

Плодом творчої співдружності майстрів став виданий 1900 р. у видавництві А.Ф.Маркса в Санкт-Петербурзі альбом “З української старовини”. Вступну статтю до нього написав відомий історик та етнограф

 Д. Яворницький.

 

 

Д. Яворницький в образі писаря на картині І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» 

 

У довгому ряді російських живописців, знайшовши натхнення в історії України, є ім’я майстра портретного живопису М.І.Струннікова (1871–1945). Давня дружба зв’язувала митця з Д. Яворницьким. На його прохання, на дверях московської квартири, де мешкав історик, Струнніков намалював воюючого запорожця. 

Фігура запорожця зображена в енергійному русі, обличчя його повне гніву, на лобі рана. Композиція “Козак в бою” так сподобалася Яворницькому, що від’їжджаючи з Москви до Катеринославу він мав намір забрати ці двері, та хазяїн житла купець Бахтурін, якому теж подобався цей малюнок був проти. Дійшло навіть до судового процесу. За рішенням суду ці двері розпиляли навпіл та кинули жереб, кому яка частина дістанеться. Верхня частина двері із зображенням “страшного казака” дісталась Яворницькому. У 1905 р. цю незвичайну картину Яворницький подарував музею.

Чимало зробив для популяризації української історії, зокрема, теми українського козацтва О.Г. Сластіон (1855–1933). Його картина “Проводи на січ” зворушує ліризмом, викликає почуття співпричетності.

 

Сластіон уславився як неперевершений ілюстратор “Кобзаря” Т.Г.Шевченка, а його малюнки до поеми “Гайдамаки”, виданої в 1885 р. з передмовою Д.І.Яворницького, з яким митець був добре знайомий, стали справжнім монументом Кобзареві. Саме Сластіон у 1891–1892 рр. займався виданням і оформленням І тому “Історія Українських козаків” Яворницького.

Неперевершеним зразком розробки теми запорозького козацтва у вітчизняному мистецтві вважається картина видатного російського художника І.Ю.Рєпіна (1844–1930) «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». У листі до В. Стасова художник писав: «Ось уже два тижні я без відпочинку живу з ними, не можу з ними розлучитися: веселий народ…». Великий російський художник захоплювався вільнолюбними запорозькими козаками, твердістю їх характеру, оптимізмом, національним гумором.

 

Для багатьох художників радянського періоду витоком натхнення стала безсмертна повість великого письменника, сина українського народу М.В.Гоголя “Тарас Бульба”. Ілюстрації до неї створювали народні художники СРСР А.Герасімов та М.Дерегус . Герасімов із задоволенням малює кінні батальні сцени на суші та на воді, строго тримаючись тексту повісті, супроводжує листи ілюстрацій цитатами з неї. Найвиразніша праця – “Стій! Випала люлька з тютюном!” де на фоні безкрайого степу вирізняється постать Тараса на богатирському  коні, що передає трагічний момент у житті головного героя.

 

  А. Герасімов. Стій! Випала люлька з тютюном!, 1952 р.


 

М.Дерегус. Дума про козака Голоту, 1960-ті рр.

 

Дерегус – автор серії «Хмельниччина», триптиха «Дума про козака Голоту», «Перебендя», «Тарас  Бульба на чолі війська».

Не залишають поза увагою тему українського козацтва, його трагічну долю і сучасні митці як України так і Росії, особливо козацького походження.

Фундаментальне полотно ”Переселение запорожских казаков на Кубань” кубанський художник, заслужений працівник культури України

Г.Т. Квашура створював 25 років. Зараз ця робота знаходиться в Краснодарському академічному театрі драми. Автор у своєму інтерв’ю каже: “Кубанські козаки і по крові, і по духу таки Україні ближче… Люди повинні знати – хто ми, звідки ми.

 

Образи козаків у наші дні з’являються на календарях (С.Якутович ).

Створено перший комікс-блокбастер про козаків (автор – М.Парсолов,

ілюстрації – О.Чебикіна).

 


 

Сучасний український художник Ігор Бежук пише: «Бажання малювати на історичну тематику – результат понад двадцяти років незалежності. Попри все, митці починають розуміти, що в нас є про що малювати».

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.     Грушевський М.С. Ілюстрована історія України / М.С. Грушевський. – К.: Наук. думка, 1992. – 544 с.

2.     Енциклопедія історії України /редкол.: В.А. Смолій [та ін.]; НАН України, Ін-т історії України. – К.: Наук. думка, 2007.– Т.4. – 528 с.

3.     Запорожская Сечь // Энциклопедический словарь: в 43 т. / под ред. И.Е. Андриевского, К.К. Арсеньева, Ф.Ф. Петрушевского. – Изд.: Ф.А.Брокгауз, И.Е. Ефрон. – СПб.: АО Брокгауз–Ефрон, 1894. – Т. 12, полутом 23. – С. 275 – 279.

4.     Запорожці у вітчизняному образотворчому мистецтві: (анот. до слайдопрограми ). – К., 1991. – 25 с.

5.     Запорозька Січ: (корот. довід.) /Респ. центр духовн. культури. – К., 1992. – 48 с.

6.     Словник художників України. – К.: УРЕ, 1973. – 272 с.

7.     Сторінки історіі українського козацтва /Респ. центр духовн. культури.- К.: Знання, 1991. – 56 с.

8.     Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків : у 3 т. / Д.І. Яворницький. – К.: Наук. думка, 1990 – 1991. – Т. 1 – 3.

9.     Ілюстрації до електронної енциклопедії історії українського козацтва    [ Електронний  ресурс ]. – Режим доступа: web. znu. edu. ua/euk. images. fr. htm.




Оновлено: 8-11-2012, 23:48 / Переглядів: 27 736
 

Авторизація