Кафедра фітопатології

Історія кафедри фітопатології нерозривно пов’язана з історією становлення та функціонування нашого вузу.

   Дисципліни мікологію та фітопатологію у Новоалександрівському Інституті вперше почав читати професор В.Ю.Бранке. У 1903 - 1923 рр. ці дисципліни читав професор Н.В.Цінгер, який зробив значний внесок у розвиток вітчизняної мікології та фітопатології. Продовжувачем його справ став почесний академік ВАСГНІЛ, член-кореспондент академії наук України, заслужений діяч науки професор, доктор біологічних наук Т.Д.Страхов, який є фундатором першого в Європі факультету захисту рослин у 1924 році створив кафедру фітопатології ХСГІ ім.В.В.Докучаєва і був її першим завідувачем до 1961 року. Ним підготовлено 2 докторів і понад 40 кандидатів наук, опубліковано 110 наукових праць. Його було відзначено орденом Леніна, трьома орденами «Знак пошани» та медалями за науково-педагогічну діяльність.

   Науковий напрям кафедри тісно пов’язаний з безпосередніми вимогами розвитку світової і вітчизняної науки та виробництва. Так, у 20-30-ті роки XIX ст. основною проблемою вирощування зернових культур був пошук ефективних методів і засобів захисту від сажкових хвороб. У цей період колектив кафедри працював над проблемою обґрунтування десорбційного методу дезинфекції насіннєвого матеріалу цих культур. Професорсько-викладацьким складом було вивчено комплекс теоретичних і практичних мікологічних і фітопатологічних питань. Був розкритий механізм фізико-хімічних процесів методу. Розроблені і видані методичні рекомендації щодо впровадження цього методу у виробництво.

   Паралельно з продовженням дослідних робіт по десорбційно-газовому методу на вирішення була поставлена нова проблема часу „Роль факторів середовища і умов живлення в направленому підвищенні імунітету рослин до інфекційних хвороб”. При розробці цієї проблеми значна увага приділялась вивченню питань пов’язаних з природою і механізмом хворобостійкості рослин.

   Дослідження збудників сажкових хвороб зернових культур виконувалися у напрямах:

    - вивчення стану інфекційних структур  грибів;

   - досліджувалися порівнювальні взаємовідносини патогенів з тканинами рослини-живителя і стану збудника хвороби і рослини у сортів, що відрізнялися ступенем стійкості;

     - досліджувалися  фізіолого-біохімічні властивості патогенів і рослин.

    Багаторічні дослідження цих патогенів показали, що фактори навколишнього середовища суттєво впливають на патологічний процес. Під їх впливом змінюється морфологія, обмінні реакції, функції  клітин. У збудників сажкових хвороб було встановлене явища регресивних змін в структурі ендогенного міцелію. Ретельне вивчення цих питань не тільки розширило теоретичні основи фітопатології й слугувало виробництву у захисті від сажкових хвороб зернових культур. Поряд з цим регресивні зміни були вивчені для збудників борошнистої роси, гельмінтоспоріозів, іржастих хвороб зернових культур, церкоспорозу, пероноспорозу буряків. Регресивні зміни збудників відображають вплив на них генотипових, регулювальних і клітинних факторів рослини-живителя тобто є морфологічним вираженням ступеню фізіологічного імунітету рослин.

  На основі виконаних досліджень фахівцями кафедри вперше у світовій фітопатології було науково обґрунтовано напрям вивчення патологічного процесу: рослина-патоген-середовище, створена комбінована шкала оцінки стійкості пшениці до бурої іржі за імунологічними властивостями і ступенем уражуваності та сформульована теорія фізіологічного імунітету до хвороби. Чітко продумана система фітопатологічних поглядів була викладена Т.Д.Страховим у монографії «О механизме физиологического иммунитета растений к инфекционным болезням».

   У період з 1961 по 1977 рр. під керівництвом професора, доктора біологічних наук М.М.Родігіна колектив кафедри працював над вивченням нової проблеми у фітопатології: „Оздоровлення та підвищення хворобостійкості сільськогосподарських культур  методами внутрішньої терапії”, яка була продовженням теоретичних основ обґрунтована Т.Д.Страховим.

   У цей період виконуються дослідження по вивченню речовин внутрішньорослинної дії, способу асимілювання їх рослинами і проявляти вплив на обмін речовин, стимулювати ріст і розвиток рослин, підвищувати стійкість до інфекційних хвороб, що сприяє збереженню врожаю.

   На основі виконаних досліджень була обґрунтована концепція системи заходів щодо підвищення хворобостійкості рослин до інфекційних хвороб за допомогою методів внутрішньої терапії. Наукові досягнення цього періоду викладені у багатьох тематичних виданнях кафедри: „Вопросы иммунитета и оздоровления растений», «Исследования по фитопатологии и иммунитету растений» та ін.

   З 1981 по 2008 рр. кафедру очолює кандидат біологічних наук, професор Ф.М.Марютін. Органічним продовженням наукового напрямку кафедри є наукова тема „Розробка та удосконалення екологічно орієнтованих систем захисту сільськогосподарських культур від хвороб в умовах східного Лісостепу України”.

   Одним з наукових напрямків кафедри є дослідження по обґрунтуванню методів створення стійких до бурої листкової іржі, борошнистої роси  і ін. хвороб сортів пшениці.

   Виконані дослідження з цього питання показали, що успіх селекції рослин на імунітет до інфекційних хвороб у повній мірі залежить від того, наскільки точно буде зроблено прогноз зміни вірулентності патогена генетичними властивостями збудника і в зв’язку з цим тривалості збереження стійкості сортами. Крім того, дуже важливим є наявність у розпорядженні селекціонерів банків генів стійкості, які відповідали б зростаючим вимогам селекції.

   В результаті проведених професором В.К.Пантєлєєвим багаторічних досліджень розроблені теоретичні і методичні основи створення банку генів стійкості пшениці до збудника бурої іржі, які були сформульовані у методичних рекомендаціях „Науково-методичні основи створення банку генів стійкості пшениці до збудника бурої листкової іржі”, які включають:

    -контроль за станом патогенних властивостей популяцій збудника хвороби і тенденціями їх зміни у просторі і часі, створення банку генів вірулентності патогена;

    -вивчення ефективності відомих генів стійкості;

    -пошук джерел стійкості з ефективними генами серед рослинних ресурсів імунологічно однорідних ліній джерел стійкості;

    -аналіз генетичних основ стійкості джерел цієї ознаки і ідентифікації генів стійкості;

    -розробка методики і схем ізоляції генів стійкості від джерел з різною генетичною основою.

Результати багаторічних наукових досліджень були узагальнені В.К.Пантєлєєвим в докторській дисертації „Імунологічні основи створення стійких до Puccinia recondite Rob. et  Desm. f. sp. tritici Erikss. сортів пшениці в Україні”, яка була захищена у 2002 році.

   На замовлення Міністерства АП України професором Марютіним Ф.М. і доцентом Біликом М.О. виконані багаторічні теоретичні і практичні питання щодо захисту овочевих культур від хвороб і шкідників в закритому ґрунті. Авторами розроблена концепція екологічно безпечної системи захисту огірка і помідора від хвороб і шкідників в закритому ґрунті, а також виданий перший вітчизняний навчальний посібник „Захист овочевих культур від хвороб і шкідників у закритому ґрунті”.

   З 2008 року кафедру очолює професор, доктор с.-г. наук Туренко В.П. З 1982 року по теперішній час він проводить наукові дослідження по темі: „Розробка системи захисту насіннєвої люцерни від грибних хвороб в Східному Лісостепу і Степу України”, яка є складовою частиною наукової тематики досліджень кафедри. Уперше розроблено прогностичні моделі для визначення поширеності й розвитку хвороб люцерни, на їх основі – річний і багаторічний прогнози появи грибних хвороб люцерни. Визначено очікувані рівні поширеності й розвитку основних анемохорних хвороб люцерни й довірчі межі змін цих показників.

   Визначена стійкість до хвороб перспективних сортів люцерни. Уперше в Україні створено диференційовану семибальну імунологічну шкалу і на її основі визначено вірулентність популяцій Uromyces striatus Schrot на перспективних сортах люцерни.

 Результати досліджень є складовою частиною щорічного прогнозу фітосанітарного стану агроценозів і рекомендацій щодо захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур’янів у господарствах Харківської області.

   Результати досліджень автора експонувалися на ВДНГ УРСР (1985 р.) та СРСР (1988 р.). На Всесоюзному конкурсі на кращу розробку автора було відзначено дипломом II ступеня НТТ сільського господарства СРСР (1988 р.).

   Професор В.П.Туренко є співавтором галузевого стандарту вищої освіти України „Освітньо-кваліфікаційна характеристика магістра за спеціальністю 8.130104 „Захист рослин”; програм навчальних дисциплін „Патологія насіння сільськогосподарських культур” та „Епіфітотіологія” для підготовки магістрів із спеціальності „Захист рослин” у вищих навчальних закладах III-IY рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України.

   Сьогодні користуються попитом та знайшли широке впровадження в сільськогосподарському виробництві такі завершені наукові розробки: «Захист люцерни при системі No-Till», автор професор Туренко В.П. та «Екологічно безпечна система захисту огірка і помідора від хвороб і шкідників у закритому грунті», автори: професори Марютін Ф.М., Білик М.О.

А.В.Кулєшов, М.О.Білик є співавторами ДСТУ „Овочеві рослини. Методи визначення заселеності шкідниками”.

Сучасний професорсько-викладацький склад кафедри працює над вирішенням таких теоретичних і практичних питань:

    -вивчення патогенезу, етіології основних інфекційних хвороб сільськогосподарських рослин;

    -виконання моніторингу фітопатогенних організмів у сучасних агроценозах;

    -прогноз фітопатологічного стану агроценозів та обґрунтування ефективних заходів проти фітопатогенів;

    -формується банк даних щодо фітопатогенних організмів, методів і засобів захисту для умов Східного Лісостепу України

   Необхідно відмітити професорсько-викладацький склад, який вніс суттєвий вклад в формування теоретичних і практичних мікологічних і фітопатологічних питань сучасності: Т.Д.Страхов, Г.А.Трунов, А.М.Івахненко, Г.Д.Дахнюк, О.М.Анісімов, В.І.Страх-Цінгер, Л.Ф.Севрюкова, Т.М.Новікова, В.М.Поніровський, Г.В.Літвінова, В.К.Балидін, В.Я.Сабельнікова, Ф.М.Марютін, В.К.Пантєлєєв, В.М.Родігін, В.П.Туренко, М.О.Білик, А.В.Кулєшов, Т.О.Тесля, В.І.Мартиненко, А.М.Поливяний, Н.Я.Плєтнікова, Н.М.Голосняк і багато інших науковців і аспірантів кафедри.

   За період функціонування, кафедрою підготовлено 7 докторів і більше 100 кандидатів наук, серед яких значна кількість громадян з Угорщини, Куби, Китаю, Конго, Йорданії, Ірану, Алжиру, Сирії та ін.

   З метою поширення творчих наукових зв’язків кафедра має свої філіали у наукових установах і безпосередньо на виробництві, а також виконує наукові дослідження по договорах про співдружність з навчальними і науковими закладами Харківської і суміжних областей.

Посібники з грифом МАП

Посібники без грифу МАП України

Новиі підручники та видання

Туренко Володимир Петрович - доктор с.-г. наук, професор, завідувач кафедри;

Білик Микола Олексійович - канд. біол. наук, доцент;

Мартиненко Валентина Іванівна - канд. с.-г. наук, доцент;

Жукова Любов Володимирівна - доцент, канд. с.-г. наук;

Батова Олена Миколаївна - старший викладач;

Горяінова Вікторія Вікторівна - канд. с.-г. наук, старший викладач;

Молчанова Олена Анатоліївна - старший лаборант;

Кошеляєва Яна Вікторівна - старший лаборант.

Луханін Ілля Володимирович - аспірант;

Синявін Андрій Володимирович - аспірант;

Поєдінцева Анна Анатоліївна - аспірант;

Заярна Олена Юріївна - асистент.

  1-й ряд. Зліва на право: аспірант Синявін А.В., ст. викладач Батова О.М., доцент Жукова Л.В., асистент Горяінова В.В., ст. лаборант Молчанова О.А.,

аспірант Луханін І.В., ст. лаборант Кошеляєва Я.В., аспірант Поєдинцева А.А.

2-й ряд. Доценти: Тесля Т.О., Білик М.О., завідувач кафедрою, професор Туренко В.П., доценти: Плєтнікова Н.Я., Мартиненко В.І.