Історія кафедри фізики та вищої математики
Кафедру фізики та вищої математики створено у 2016 р. в результаті об’єднання кафедри фізики та агрометеорології і кафедри вищої математики на підставі рішення вченої ради університету від 30 червня 2016 р. протокол № 2. Кафедра є загальноосвітньою і забезпечує викладання таких дисциплін: «Фізика», «Вища математика і теорія ймовірностей» (ОС «Молодший бакалавр»), «Фізика», «Біофізика», «Фізика з основами біофізики», «Геофізика», «Будівельна фізика», «Технічна механіка», «Метеорологія», «Гідрологія», «Метеорологія і кліматологія», «Агрометеорологія», «Вища математика», «Вища та прикладна математика з основами нарисної геометрії», «Теорія ймовірностей та математична статистика» (ОС «Бакалавр»), «Системний аналіз якості навколишнього середовища» (ОС «Магістр»).
На кафедрі є навчальні лабораторії з електрики та магнетизму (кімн. 305), оптики й атомної фізики (кімн. 307), механіки (кімн. 314), молекулярної фізики (кімн. 316), радіоелектроніки (кімн. 322), метеорології, агрометеорології та кліматології (кімн. 313, 318), лабораторія вивчення релаксаційних властивостей речовини та спектрального аналізу (кімн. 317), навчальні аудиторії (кімн. 202, 203, 306).
Так історично склалося, що об’єднання кафедр фізики та агрометеорології і кафедри вищої математики відбувається не вперше, але при цьому кожна з них має свою, іноді нелегку, цікаву долю.
З історії кафедри фізики та метеорології. Ще в 1788 р. один із засновників вітчизняної агрономії І.М. Комов писав у книзі “Про землеробство”, що «… землеробство з високими науками тісний зв’язок має … і само воно є не щось інше, як частина фізики дослідної, тільки за всіх корисніша». Із перших днів організації Маримонтського землеробського інституту (первісна назва університету) у 1816 р. в містечку Маримонті під Варшавою курси фізики і метеорології мали в навчальних планах підготовки спеціалістів велике значення. З 1818 р. до 1822 р. фізику, механіку, гідравліку викладав професор Варшавського університету Карл Скродзький. Першим (з 1822 р. до 1831 р.) штатним викладачем курсу фізики і метеорології вважається професор Федор Фрідріхович Гейнрих, який викладав також хімію, мінералогію, технологію і ботаніку. У дореволюційні роки роботу кафедри пов’язували з іменами В.М. Ястржембовського, Ф.І. Вермінського, В.І. Зайончевського, Ф.І. Ростовцева, М.П. Коломійцева, М.П. Мишкіна.
Курси фізики і метеорології викладали на високому науковому рівні. Уже на початку ХХ ст. в програмах і робочих планах кафедри були актуальні питання сучасної фізики: основи квантової теорії, рентгенівські промені, будова атома і ядра тощо.
У різні роки на кафедрі працювали видатні вчені: академіки О.Я. Усиков, Б.Г. Лазарев, професор О.В. Шипчинський. За час існування кафедри її керівниками були професори М.П. Мишкін, В.І. Левановський, О.Я. Усиков (згодом академік), Д.Д. Сачук, В. Крупенко, академік Б.Г. Лазарев, доценти Ю.А. Цирлін, Г.В. Максютін, С.Т. Шавло, В.І. Гордієнко, Є.Я. Говорун, В.Ю. Філіпенко, професори В.Л. Сизоненко, А.К. Гнап. Із 2006 р. до 2016 рік кафедру очолював доктор фізико-математичних наук, професор М.Я. Рохманов.
Якщо писати історію кафедри вищої математики, то важливо згадати про те значення, якого надавав дисципліні «Математика» учений Василь Докучаєв, чиє ім’я носить наш виш.
В.В. Докучаєв і математика.
В.В. Докучаєв - семінарист
У сучасному ґрунтознавстві постійно відбувається математизація, яка відкриває нові горизонти для поглиблення наукових досліджень. Ще в витоках зародження вчення про ґрунти В.В. Докучаєв (1846–1894 рр.), іменем якого названо наш славетний університет, заклав математичні підвалини його наукового вивчення. У 1884 р. ним було дано класичне визначення: «почва – это такое естественно-историческое, вполне самостоятельное тело, которое, одевая земную поверхность сплошной тёмной пеленой, является функцией совокупностей деятельности ... почвенных переменных...»
Розглядаючи особистість В.В. Докучаєва і його «математичну генологію» можна звернути увагу, що з відмінною середньою духовною освітою (В'яземська бурса і Смоленська духовна семінарія), він з великою увагою відносився до вивчення математики, фізики, природничої історії.
В.В. Докучаєв - студент
28 жовтня 1867 року В.В. Докучаєв залишив навчання в Петербурзькій духовній академії і вступив до фізико-математичного факультету Петербурзького університету, де в той час, як вважається, була заснована перша російська математична школа, фундатором якої був академік Петербурзької Академії наук П.Л. Чебишев, котрий потім став його однодумцем і товаришем.
В.В. Докучаєв – учений- ґрунтознавець
Коли В.В. Докучаєв відбувся як учений-ґрунтознавець і став у 1892 р. директором Ново-Александрійського інституту сільського господарства (нині ХНАУ ім. В.В. Докучаєва), він подав в урядові інстанції доповідну записку «Про користь і своєчасність запровадження при фізико-математичних факультетах імператорських університетів двох нових кафедр – ґрунтознавства і вчення про мікроорганізми», що засвідчує розуміння ним тісного зв'язку розвитку фундаментальних наук і науки прикладної.
Як академік П.І. Чебишев прагнув пов’язати проблеми математики з принциповими питаннями природознавства, так і В.В. Докучаєв, добре володіючи математичним апаратом, був близьким до сучасного розуміння тієї ролі, яку математика відіграє в ґрунтознавстві.
Вчений неодноразово підкреслював складність, багатофакторність взаємообумовленість процесів, які відбуваються в ґрунтах.
В.В. Докучаєв вперше вивів залежність, на перший погляд настільки зрозумілу і в той же час, як рівняння, складне в розв'язанні:
G=ƒ (p, b, к, r, l, t),
де G – ґрунт, p – ґрунтоутворювальні породи, b – біос, к – клімат,
r – рельєф, l – виробнича діяльність людини, t – фактор часу.
Для здійснення і реалізації наукових задумок великого вченого В.В. Докучаєва можна виділити такі рівні математизації в ґрунтознавстві:
перший – кількісна обробка даних і встановлення кореляції як між самими даними, так і з різними факторами ґрунтоутворення;
другий – вираження об'єкту ґрунтознавства через адекватний математичний об'єкт (число, функцію, матрицю і т.п.), а зв'язки між характеристиками об'єкту – через математичні відношення (рівняння, нерівність). Це можна вважати як математичне моделювання, при якому вже виникають нові поняття, теоретичні уявлення, концепції і т.п.;
третій – створення відносно повної і закінченої математичної теорії всієї науки про ґрунт, або певних її розділів.
Однак, достатнього рівня математизації сьогодні ще не досягнуто ні в одному з розділів агрономічного ґрунтознавства (ми не торкаємося розділів механіки і фізики ґрунтів). А це, в принципі, задача формування функціональної залежності ґрунту від факторів ґрунтоутворення в часі.
З історії кафедри вищої математики.
Елементарну математику (арифметику, алгебру, геометрію, тригонометрію) викладали в нашому виші з часів Маримонтського сільськогосподарського інституту. Першими викладачами цієї дисципліни були: професор Варшавського ліцею М. Матушевський (1818–1831), Ю. Кольберг (1819–1820), К. Чакі (1820–1823), Я.І. Зембецький (1823–1826), Я. Малиновський (1826–1830), П.Ф. Кочинський (1836–1850) і В.А. Юзефович (магістр філософії, 1842–1844).
У зв’язку з відкриттям відділення цивільних інженерів у 1862 р. почали викладати курс вищої математики (аналітична геометрія, диференціальне й інтегральне числення), який читали М. Бржостовський і К. Колитовський. Після ліквідування цього відділення математику як окрему дисципліну не викладали, але деякі її розділи входили в курси геодезії, механіки, нарисної геометрії, інженерної справи. У 1910–1913 рр. елементи вищої математики викладав у курсі «Сільськогосподарські машини» професор А.А. Алов.
У 1920 р. на всіх шести відділеннях інституту – рослинництва, зоотехнічному, агрономічного суспільнознавства, меліоративному, лісоекономічному і лісоведення – уведено курс «Основи вищої математики і механіки», який читали в першому і другому семестрах.
У радянський період першим професором вищої математики став Т.І. Котов (1895–1923) – талановитий учений-геометр, який розробляв теорію геодезичних кривих. До 1930 р. математику викладав асистент А.Н. Макаров, а потім професор С.І. Лук’янченко, який написав відому книгу «Елементи неевклідової геометрії Лобачевського-Бояї». Деякий час курс вищої математики читав професор-геодезист А.І. Петренко.
Як самостійний підрозділ кафедра почала функціонувати з 1934 р. Із цього часу і до 1941 р. виконувачем обов’язків завідувача був Іван Іванович Бакулін, який у часи німецько-фашистської окупації м. Харкова був секретарем підпільного обкому комуністичної партії. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Учений залишив цікаві рукописні матеріали з прикладної математики.
Після повернення інституту з евакуації в 1944 р. курс вищої математики викладали на економічному, лісовому, ґрунтово-агрохімічному та інженерно-землевпорядному факультетах, а з 1954 р. – на агрономічному і факультеті захисту рослин. У 1944–1946 рр. лекції читали професор А.І. Петренко і доцент Д.З. Гордєвський.
У 1946–1947 рр. кафедра математики відтворюється і її очолив доцент Ф.К. Косик, асистентом став Л.М. Мевзос. Далі кафедрою керували кандидати фізико-математичних наук М.А. Ніколаєнко (1948–1949) та Х.М. Фелікс (1949–1950), доценти А.А. Графф (1950–1951) і М.А. Лісовський. Після смерті М.А. Лісовського в 1955 р. відбулося об’єднання кафедри математики з кафедрою бухгалтерського обліку і статистики, а в 1961 р. – з кафедрою геодезії.
У 1963–1964 рр. кафедру математики відновили, а її завідувачем став доцент Ю.М. Гайдук. До складу кафедри входили: старші викладачі І.А. Ковальов і В.П. Лешов, асистенти Л.І. Шевченко, І.Ш. Ярокер і Л.В. Артемонова, старший лаборант С.І. Таранова. На економічному факультеті введено курси математичного програмування та елементи теорії ймовірностей і математичної статистики. Збільшено обсяг курсу «Основи вищої математики з елементами математичної статистики» на факультеті агрохімії та ґрунтознавства, започатковано окремий курс для відділення сільської архітектури на факультеті інженерів землевпорядкування.
Із 1965 р. кафедру очолювали доценти: Ю.М. Гайдук (1965–1968), В.С. Проценко (1968–1971), А.М. Радін (1971–1977), А.В. Луговий (1977–1986), професор В.Л. Сизоненко (1986–2011). У цей період тут працюють доценти І.Ш. Ярокер, А.І. Єна, Л.О. Масальцев, Ю.І. Травкін, А.В. Серіков, Н.І. Скоблінська, Д.І. Масленніков, Д.В. Чібісов, викладачі А.С. Бутенко, Р.І. Потрашкова, М.Л. Комлєва, Н.О. Онищенко, О.Д. Чібісов, старші лаборанти Н.С. Кулик, В.І. Кошелєва, лаборанти О.В. Боровкова, О.М. Збукер, М.В Піоварова.
Об’єднану кафедру фізики та вищої математики з 2016 р. дотепер очолює доктор фізико-математичних наук, професор, академік Академії зв’язку України Микола Рохманов.
Завідувач кафедри фізики та вищої математики, професор Микола Рохманов (2018 рік)
Народився 23 грудня 1956 р. у м. Котельва Полтавської області. У 1980 р. з відзнакою закінчив Харківський державний університет за спеціальністю «Фізика». У 1991 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Низькочастотне внутрішнє тертя магнітомеханічної природи у сплавах на основі заліза і нікелю». Працював у ХДУ науковим, а з 1992 р. – старшим науковим співробітником, з 1998 до 2002 рр. – доцентом Харківського національного університету. У 2002–2003 рр. пройшов стажування в Інституті металофізики та ядерної фізики твердого тіла (IMNF) університету Кароло-Вільгельміни (м. Брауншвейг), (TU BS). У 2004 р. захистив докторську дисертацію на тему «Амплітудно-залежні ефекти у впорядкованих та старіючих системах». Коло наукових інтересів – нелінійна акустика нерівноважних наноструктурних систем, дослідження природи радіаційних дефектів у металах та напівпровідниках.
З 1 вересня 2005 р. працює доцентом, а з 2006 р. – професором, завідувачем кафедри фізики та агрометеорології ХНАУ ім. В. В. Докучаєва. У 2006 р. обраний академіком Академії зв’язку України, у 2007 р. отримав звання професора. У 2007–2010 рр. — директор ННІ земельних ресурсів і лісу ХНАУ.
Автор та співавтор понад 210 наукових і науково-методичних робіт, значна частина яких вийшла в рейтингових виданнях, включених до SCOPUS (https://www.scopus.com/authid/detail.uri?authorId=57192818022). Співавтор двадцяти навчальних посібників: «Механіка та молекулярна фізика», «Електрика та магнетизм», «Оптика та атомна фізика» (1999 р.), «Фізика. Збірник тестових завдань» (2007 р.), «Радіоелектроніка» (2008 р.) «Фізика» для підготовчих курсів (2010 р.), «Фізика» для довузівської підготовки іноземних учнів (з грифом МАПіП України) (2011 р.), «Лабораторний практикум з фізики» для довузівської підготовки іноземних учнів, «Лабораторний практикум з механіки та молекулярної фізики», «Лабораторний практикум з оптики та атомної фізики» (2012 р.), «Фізика з біологічними та екологічними аспектами» (2013 р.), «Посібник для самостійної роботи студентів-заочників» (2014 р.), «Навчальний посібник для самостійної роботи студентів» для інженерних спеціальностей аграрних ВНЗ (з грифом МАПіП України) (2015 р.), «Фізика з основами біофізики» (2020 р.), Теоретична механіка (2021 р.), а також підручника «Технічна механіка» (2003 р.) тощо. Є розробником типових програм з фізики для підготовки ОКР «бакалавр» напряму «Геодезія, картографія та землеустрій» (2010 р.), біофізики («Захист рослин»), фізики з основами біофізики («Агрономія») (2014 р.), програм і робочих програм нових дисциплін: «Будівельна фізика» (2020 р.), «Фізика» для ОС «бакалавр» спеціальності 205 «Садово-паркове господарство» (2019–2020 рр.).
За індексом цитування наукових праць за період з 1999 р. професора М.Я. Рохманова включено до відомого міжнародного довідника MARQUIS «Who`s Who in the World». Індекс Хірша за Google Scolar h – 7, кількість цитувань у далекому зарубіжжі станом на 01.01.2021р. – 200 одиниць.
